Спадщина. Київ. Феофанія. Свято-Пантелеймонівський монастир. Погляд з небес. Зйомка 2016 року.

У 1800 році в Київській єпархії була відновлена посада вікарного єпископа. Йому засвоювався титул «Чигиринський» і настоятельство у Свято-Архангело-Михайлівському Золотоверхому монастирі. Першим єпископом Чигиринським став владика Феофан (Шиянов).

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00087_middle.jpg

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00088_middle.jpg

У тому ж році він почав клопотання про відвід йому з казенних земель — як належної по штату ділянки для заміського будинку — урочища «Лазарівщина», або «Пасічне», що знаходиться на південь від Голосіївського лісу (своєю старою назвою місцевість зобов'язана, за переказами, благочестивому старцеві Лазарю, який тримав тут пасіку; в сучасних описах обителі топонім «Лазарівщина» пов'язують з київським жіночим Лазарєвим монастирем, який згадуються в Іпатіївському літописі під 1113 роком без певних географічних координат).

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00089_middle.jpg

У 1802 році клопотання було задоволено, і єп. Феофан розпочинає будівництво церкви Чуда св. Архангела Михайла з прилеглим архієрейським будинком; в 1803 році Київський митрополит Гавриїл (Банулеско-Бодоні) здійснив освячення храму та особливою грамотою перейменував Лазарівщину в Феофанію; тоді ж віддалік церкви були збудовані 3 будиночки для братії та необхідні служби.

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00090_middle.jpg

Під час перебування вікарним єп. Чигиринським (1836-1841), тут тривалий час жив (з ранньої весни до пізньої осені) свт. Інокентій Херсонський (Борисов, † 1857): він назвав різні куточки Феофанії іменами священних біблійних місць (Фавор, Синай, Єлеон, Хорив, Кедрон, Силоам, Іосафатова долина) і спорудив в них альтанки, які відвідував під час прогулянок (на згадку про це, сьогодні «Феофанію» величають «Київським Єрусалимом», хоча, в широкому сенсі слова, ця назва відноситься до всіх православних святинь міста: «Другим Єрусалимом» Київ назвав ще давньоруський книжник XI століття Яків Чернець у своїй «Похвалі св. князю Володимиру»).

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00091_middle.jpg

З ініціативи Чигиринського єп. Серафима (Аретінского), згодом архиєп. Воронезького, з 1861 року в Феофанії йшло облаштування скиту Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря: до 1871 року — працями прп. Воніфатія (Виноградського), потім — схіігумена Іринарха (Дорогавцева). Прп. Воніфатій, в миру Даміан (1785 † 1871 році, пам'ять - 9 січня н.ст.), народився в с. Михайлівка Олександрійського повіту Херсонської губернії. З юних років він прагнув до чернецтва, але, з послуху матері, 20-ти років одружився (при цьому переконав дружину жити як брат з сестрою); в роки військової служби — брав участь у відбитті наполеонівської навали (1812); після виходу у відставку — займався веденням домашнього господарства; потім, за згодою дружини, роздав половину майна бідним і пішов до Києва — для вступу на чернечий шлях; Спочатку в Києві — разом з юродивим Іоанном Босим (Расторгуєвим, † 1849) опікував мандрівників, для яких знімав приміщення під храмом св. ап. Андрія Первозванного на Андріївському узвозі;

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00092_middle.jpg

У 1851 році був прийнятий на послух у Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир, в 1854 - пострижений у чернецтво, в 1856 - висвячений у сан ієродиякона, в 1860 - в ієромонаха, в 1868 - зведений у сан ігумена; в 1861 році його відвідали земляки з проханням побудувати у них монастир, але коли о. Воніфатій прийшов за благословенням до єп. Серафима, той відповідав: «Іди в хутір Феофанію, засновуй там скит». При о. Воніфатія, який у всьому являв братії приклад істинного подвижника, в скиту було введено щоденне богослужіння і невсипуще читання Псалтиря, побудовані кам'яний храм Всіх Святих (1867) і додаткові келії, готель і будинок для прочан (в якому щорічно зимували до 50 чол.).

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00096_DJI00097_middle.jpg

23 грудня 2010 року Свящ. Синод УПЦ прийняв рішення про канонізацію прп. Воніфатія (його могила біля вівтаря храму Всіх Святих не збереглася внаслідок перебудови будівлі за радянських часів). Помічник і наступник о. Воніфатія схііеромонах Иринарх (згодом схиігумен, † 1905) підтримував заведений попередником порядок в обителі, оновлював старі та зводив нові споруди, в т.ч. храм Володимирської ікони Божої Матері (1900, не зберігся), провів водогін.

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00098_00100_middle.jpg

Прямо чи опосередковано з Феофанією XIX столітті пов'язані також долі ряду інших подвижників. Так, при о. Воніфатії тут тимчасово трудився (до відбуття у 1867 року в паломництво на Святу Землю та Афон) майбутній прп. Гавриїл Афонський (1849 † 1901) - в ту пору молодий послушник Георгій. Під керівництвом о. Ірінарха в обителі завершила свій земний шлях, прийнявши чернецтво (пізніше — схиму з ім'ям Алексія) і викопав печеру, одна колишня паломниця, яка принесла з собою чудову ікону Божої Матері — дар, прийнятий від свт. Феофана Затворника в роки його служіння в Руської духовної місії в Єрусалимі (1847-1855). Варта уваги й доля працювавшого в Феофанії послушника Костянтина — осліплого воїна, який не впав у відчай від хвороби, але всією душею звернувся до Бога, який досконало освоїв кліросну справу і вступив в обитель, де знанням кола церковних читань і співів перевершував багатьох зрячих.

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00101_middle.jpg

У 1901 році скит у Феофанії отримав офіційний статус. У 1904-1914 роках тут звели грандіозний Свято-Пантелеймонівський собор. У 1915 році обитель була перетворена в самостійний монастир. У 1920-х роках на його території спільно проживали чернеча громада і дитячий будинок, який змінив кооперативне господарство. У 1930 році всі храми були закриті. У 1941-1945 роках богослужіння у Свято-Пантелеймонівському соборі вдалося відновити. Після Великої Вітчизняної війни монастирські будівлі належали Інституту механіки Академії Наук України.

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00104_middle.jpg

У 1990 році собор повернули вірянам, його настоятелем був призначений архімандрит Серафим (Дем'янів). З 1993 року прихід храму був перетворений в скит Києво-Покровського жіночого монастиря: під патронатом цієї обителі вдалося оформити повернення ряду інших будівель, провести ремонтно-відновлювальні роботи, відродити в Феофанії чернече життя. 24 квітня 2002 році Синод УПЦ ухвалив перетворити скит в самостійний монастир. У 2007 році архим. Серафим хіротонізован на єп. Яготинського, вікарія Київської Митрополії, у 2012 - зведений в сан архієпископа.

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00106_middle.jpg

і, погляд на останок

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/ST_Panteleimon/DJI00105_middle.jpg

Джерело:

http://feofania.church.ua/istoriya/

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.