Спадщина. Привітне (Хрінівка). Маєток Сулятицьких. Експедиція 2019 року.

В XVI столітті Хрінівкою над річкою Немією володіли Язловецькі. Дружина подільського воєводи Анна Язловецька отримала і Хрінівку, і багато інших сіл в якості весільного посагу — а одружена вона була з Мартином Чурилом, сміливим воїном, який часто бував при польському королівському дворі.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

першим нас зустрічають останки огорожі

а ось і в'їзд в маєток

під'їжджаємо до палацика

Від цієї пари Хрінівку разом з купою інших населених пунктів (від Липовця до Вищого Ольчедаїва) успадкував їх син Андрій, галицький підчаший. Потім село ще кілька разів у якості весільного посагу переходило до нових власників: Адама Дзержка (помер в 1661 році), далі частина Лучинецького ключа з Хрінівкою відійшла до його зятя, холмського старости Міхала Флоріана Ржевуського (помер в 1687 році).

аварійний портик

Інша частина ключа так і була у Дзержків.  

Нарешті, під 1822 році документи згадують прізвище того роду, котрий і збудує в Хрінівці палац: в той час село належить Калацеру Сулятицькому гербу Сас, майору царської армії. Саме цей пан з дивним іменем Калацер зафундував у селі муровану православну церкву св. Миколая — вона і зараз стоїть на горбку в центрі села, неподалік від ставу.

церква св. Миколая

продовжимо наш обхід

Цей самий пан, ймовірно, звів у Хрінівці посеред великого ландшафтного парку й класицистичний палацик, пізніше розширений. На портику палацу колись містився портик з гербом Сулятицьких. Зараз його немає. 

Поруч з палацом — довгий одноповерховий флігель (зараз школа та садочок). Колись палац та флігель сполучалися за допомогою довгої галереї. 

Господарником Калацер був непоганий. Володів ще Обуховим, Матвійковим, Слобідкою Матвійковецькою, Степанками та Вендичанками, тримав у Серебрії елеватор та зерносховища. Навіть привіз з Венеції спеціаліста-аграрника Сонеллі. 

інтер'єри

Один з синів Калацера Сулятицького, Клеофас Ігнацій, помер у молодому віці, не залишивши дітей. Другий син — Януарій Сулятицький (1809-1890). Він вчився у Кременецькому ліцеї, а в 1859-1862 роках був маршалком шляхти Могилівського повіту.

стайні які вже в стані руйнації

а от флігель, який раніше був з'єднаний з палациком в єдину споруду в гарному стані — тут діє дитсадочок

Януарій теж був міцним господарем: він значно розширив свій маєток (у 1850 році докупив у Юлії Білицької село Сухаки, після отримав у спадок юрковецький ключ). Виходу не було особливо: у пана Сулятицького та його дружини Евеліни було аж шість дочок — і єдиний син Казимір Клеофаст Раймунд (1854-1925). І Хрінівка, і Юрківці з фільварками після смерті Януарія дісталися йому.

погляд з небес

У 1890-х роках Казимір Сулятицький заснував у Вендичанах сучасну цукровню. Зараз від неї лишилися руїни фундаментів на іншому березі Немії. Поруч стояла контора заводу, зведена з червоної цегли, а також велетенські склади у неоготичному стилі. До заводу від Котюжан вела лінія вузькоколійки.

 

Справи, отже, йшли непогано. А знаючи, як чудово родина господарювала у Юрківцях, так і взагалі очікуєш економічного процвітання. Але з невідомих причин (кажуть, посварився з дружиною) у 1900 році він продає всі свої подільські маєтки генералу Устінову — а сам переїжджає в Семенівку біля Львова. Так в Хрінівці запанував росіянин… Ну а потім — всім відомі революція, громадянська війна та радянська влада…

а таким його побачив та закарбував Наполеон Орда...

Джерело:

https://castles.com.ua/pryvitne.html

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.