Спадщина. Андрушівка. Маєток графів Тишкевичів. Експедиція 2015 року. Частина 1.

Андрушівка (укр), Андрушевка(рос), Andruszówka (pol).

Погребищенський район Вінницької області, раніше — містечко Андрушівка Липовецького повіту Київської губернії.

Текст та частина фотографій наведених у цій статті використано з люб'язного дозволу Сергія Котелка, з його розповіді, після відвідин 9 травня 2008 року Андрушівки. Текст із того часу не втратив актуальності. Наші фотографії квітня 2015 року, як завжди, доповнять оповідь.

 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/DJI00370_middle.png

Про Андрушівку в Житомирській ми знаємо багато, а ось про вінницьку — мало хто знає. Зверніть увагу на дивовижну назву району, до якого нині належить Андрушівка. З цим районним центром була потішна історія, але про це — пізніше. Поки — Андрушівка. Дорога до неї вела середній, як трохи пізніше з'ясувалося, паршивості — гірше виявилося попереду.

Андрушівка — маєток графів Тишкевичів. Хоча с початку він належав іншому роду. Ну все послідовно...

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6661_6664_middle.png

Жалюгідні залишки колись цікавого палацу. Так, якщо ви відразу не здогадалися — це республіканський пам'ятник архітектури. Охороняється державою. Хоча чого я про це говорю — це ж і так очевидно.

Той же вигляд сто років тому.

Частина палацу, де раніше був головний вхід. На трикутному фронтоні був герб власників. Ще зовсім нещодавно був. Внизу – усе, що від нього залишилося

 

Садибний будинок в Андрушівці ймовірно, був побудований у кінці 1700-х і належав тоді сім'ї Якубовських. Можливо, що Михайло Якубовський герба Топор (Mikhal Jakubowski herba Topór) придбав село Андрушівка в 1780 році. Попереднім власником був Анджей Станіслав Млоджиєвський (Andrzej Stanisław Młodziejowski)(1716-1780), єпископ міста Познані та польський Коронний Канцлер (1772-1774). Він, своєю чергою, купив село у князя Марцина Любомирського (1738-1811), а той успадкував її від свого батька князя Антонія Бенидикта Любомирського  (Antoni Benedykt ks. Lubomirski h. Drużyna) (1710-1761). 

Антоній Бенедикт Любомирський.

 

На нижній світлині можна бачити залишки ризаліту, колись оздобленого іонічними колонами.

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6665_middle.png

"Палац, кінець XVIII — початок XIX століття.

Будівля у формах класицизму, цегляна, складна в плані, асиметрична, складається з двох різних за часом об'ємів. Основні об'єми східної старої частини палацу, сполучені невисоким переходом, розчленовані пілястрами іонічного ордера, на рівні другого поверху влаштовані декоративні ніші з лиштвою. Центральний об'єм західної частини палацу також оформлений пілястрами іонічного ордера і завершений трикутним фронтоном з гербом власників в тимпані. Над вікнами розміщені аркові ніші з лиштвою.

З обох боків до нього примикають низькі бічні крила. Внутрішнє планування порушене. Частково збереглася ліпнина на стелі.»*

* 4-томник «Пам’ятники містобудування та архітектури Української РСР» том 2, стор. 26.

Генріх – Вінцент граф Тишкевич.

Цей портрет був колись в колекції Андрушівського палацу.

Та садиба, що Михайло Якубовський або його син Фортунат  (Fortunat Jakubowski herba Topór) побудували, до нас не дійшла.  Вона була в західній частині нинішньої і являла собою симетричну будову з високою центральною частиною і з двома меншими крилами з боків.

Дочка Фортуната, Дорота, вийшла заміж за Владислава Колишко – Дені. Він народився в 1804 році і був сином генерала Бенидикта Колишко герба Котвиця — Деніс  (Benedykt Kołyszko h. Kotwica) і Терези Цеплинської  (Teresa Cieplińska z Cieplin h. Ossoria). Дорота отримала Андрушівку в якості посагу від батьків.

Їх дочка Олена Колишко — Деніс  (Helena Denis-Kołyszko h. Kotwica) (1825-1892 або 1894) в 1842 (чи в 1844) році вийшла заміж за Проводиря дворянства Уманьського повіту графа Станіслава Генріховича (Станіслава Тадеуша Ярослава) Тишкевича (Stanisław Tadeusz hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1829-1872), сина графа Генріха Єжи Вінцентія Тишкевича (Henryk Jerzy Wincenty hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1792-1854) і Єфросинії Шоляйскої (Eufrozyna Szołayska h. Topór), яким належало сусіднє село Очеретня.

Станіслав – Тадеуш Тишкевич.

Цей портрет був колись в колекції Андрушівського палацу

«Тишкевичі — графський рід, герба Лемева, (Лелява?) російсько-литовського походження, який отримав прізвище від імені свого родоначальника Тишки (Тимофія) Калениковича Мишковича, який жив в першій половині XV століття. Василь Тишкевич (помер в 1571 р.), воєвода підляський і смоленський, отримав графський титул в Польщі. З його синів Юрій Т. († 1576) був воєводою брестським, Остафій († 1590) — каштеляном смоленським. Юрій Т. († 1656) був послом у Римі (1638), потім єпископом Віленським; Антоній († 1762) — єпископом Жмудським. Гр. Костянтин Пієвич Т. (1806-1868), відомий польський археолог, письменник з історії, археології, географії та етнографії; його брат Євстафій — засновник Віленського археологічного музею (див. нижче). Одна галузь Т. прийняла в XVI столітті прізвисько Скумин. З цієї галузі Людвіг Скумин-Т. († 1808, одружений на сестрі останнього польського короля княжні Констанції Понятовській, був гетьманом польовим (1780), подскарбієм великим (1791) і маршалом великим (1793) литовським. З його смертю присіклася галузь Скумин-Т. Рід графів Т. внесений в V ч. р. кн. Віленської, Київської та Мінської губ»*.

* Енциклопедичний словник Ф.О. Брокгауза та І.О.Єфрона

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6645_middle.png

Ось вам "складна в плані" будівля, точніше приклад того, як його можна спростити до мінімуму.  

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6653_middle.png

Станіслав Генріхович і Олена влаштувалися в Андрушівці. У них було три сини: Генріх (1847-1917), Бенидикт (1849-1939) і Михайло (1857-1930)

Старшому синові Генріху Станіславовичу (Henryk hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) дісталися 833 десятина землі навкруги Андрушівки. У 1877 році Генріх одружився з Терезою Собанскою (Teresa Sobańska h. Junosza), донькою Петра Собанського (Piotr Sobański h. Junosza) і Гортензії Біженець-Єловицької (Hortensja Teresa Bożeniec-Jełowicka)  з сусіднього села Спичинці). Генріх Станіславович переїхав туди та незабаром перебудував там старий замок. У них був єдиний син Йосип Генріхович (Йозеф Тадеуш Станіслав) Тишкевич (Józef Tadeusz hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa) (1880-1944). Генріх же помер в Спичинцях 22 травня 1917 року.

Брат Генріха, Бенидикт Станіславович(Benedykt hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa)  (1849-1939) також успадкував 833 десятини, був одружений з 28 листопада 1885 на принцесі Марії Любомирській (Maria ks. Lubomirska h. Drużyna) (1860-1942), доньці князя Єржи Любомирського (Jerzy Henryk ks. Lubomirski h. Drużyna)) і графині Цецилії Замойській (Cecylia hr. Zamoyska h. Jelita). Вони побудували собі новий будинок в північно-західній частині Андрушівки яку вони назвали - Зелена. Там був ставок, будинок був оточений садом, який ймовірно і дав назву будинку, — Зелена. Садиба ця, на жаль, була повністю зруйнована під час громадянської війни. Бенедикту також належав замок у Бердичеві та будинки в Києві. 

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6649_middle.png

Ось цей багатокутний виступ зліва і був Гобеленовою залою.

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6690_6693_middle.png

а це він справа

А це Гобеленова зала всередині. 1914 – зверху і 2008 рік – внизу

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/32. ANDRUSHIVKA/IMG_6646_6648_middle.png

Гобеленова зала дивилась вікнами на став.

Ця частина палацу також видно на старій фотографії

Фасад, який  виходив на став.

До Гобеленової зали приєднувалась Їдальня.

Частина 2 - https://uaaheritage.blogspot.com/2024/02/2015-1_15.html

Стаття Сергія Котелко - http://sergekot.com/andrushevka-vin-obl-ukr/

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.