Спадщина. Київ. Видубицький монастир. Погляд з небес. Зйомки 2015 року.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами! Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки. Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Одна з легенд розповідає про те, як Володимир Великий хрестив язичників. Без жалю він наказав знищити ідолів, які стояли на пагорбі недалеко від княжого палацу, і яким він ще недавно приносив жертви. А колишнього покровителя дружини, Перуна, ідола з золотими вусами та срібним покриттям голови втопили в річці. Перуна, прив'язаного до коня, виволокли до річки та кинули в воду. Однак важкий ідол не потонув, а поплив за течією. Перелякані язичники йшли берегом і голосили: «Видибай, Боже». Місце, де Перун «Видибав», тобто плавав і стали називати Видубичі, а перший Київський митрополит Михайло заснував тут церкву, щоб запобігти створенню язичницького капища. переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/Vidubichi/DJI00109_middle.jpg Історія монастиря починається з печер, які знаходяться недалеко, на Звіринці. Вважається, що тут існував підземний монастир задовго до прийняття християнства Володимиром. Коли ж, після 988 року, гоніння на християн припинилися, ченці вийшли з підпілля, заснувавши новий монастир і назвали його Видубицьким, на ім'я місцевості. Тут, біля Видубицького урочища, був паром через Дніпро, де «видибали» за допомогою «дубів» - човнів з цільного дуба. переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/Vidubichi/DJI00113_middle.jpg Згодом печери перетворились у свого роду підземний цвинтар Видубицького монастиря, а життя повністю перейшло на поверхню землі. Монастир, побудований на поверхні, спочатку був дерев'яний, тому зі споруд того часу нічого не залишилося, через часті пожежі. У 1054 році, Ярослав Мудрий, роздаючи землі своїм синам, дав молодшому синові Всеволоду двір Видубичі. Новий власник взяв на себе обов'язки титаря (покровителя) монастиря в 1070 році та в вдяку Богові за народження сина, почав тут будівництво кам'яної церкви. Тому, що монастир стояв над річкою, нову церкву присвятили Архістратигу Михаїлу — захиснику водної стихії. переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/Vidubichi/DJI00114_middle.jpg На початку XII століття монастир став центром літописання. У 1116 році тут було завершено ігуменом Сильвестром друге видання всім відомої «Повісті временних літ». Автором багатьох літописних статей кінця XII століття був видубицький ігумен Андріан. А князь Володимир Мономах зібрав в родовому монастирі велику на той час бібліотеку, яка сприяла літописанням. Видубицький монастир брав активну участь у політичному житті Київської Русі. Тут, поруч з Михайлівською церквою, традиційно збиралася на рать російське воїнство. У 1094 році, тут було примирення князів Святополка, Володимира Мономаха і Ростислава, перед їх спільною кампанією проти половців. Князі використовували монастир так само ж як і в'язницю. Бувши вотчиною Мономаховичів, Видубицький монастир постійно переживав князівські чвари. Так, під час нападу на Київ, Андрія Боголюбського, у 1169 році, було вбито близько тридцяти місцевих ченців, які ховалися від нападників в печерах. Нападники поховали їх живцем, закопавши землею всі входи (вони розкопані були тільки при дослідженнях на початку XX століття). переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/Vidubichi/DJI00116_00118_middle.jpg В кінці XII століття, монастир пережив нове лихо: Дніпро, руйнуючи берег, став наближатися до монастирських будівель. Ченці звернулися до князя Рюрика і він запропонував для будівництва захисної підпірної стіни придворного архітектора П. Мілонега, який в 1199-1200 роках побудував фіксувальну систему укріплень (так звана «стіна Милонєга»). На жаль ця споруда була зруйнована природною стихією в XV-XVI століттях. До середини XIII століття Видубицький монастир, залишається основним, князівським. Поступово монастир втрачає своє значення і більше не згадується в літописах. Знову, його ім'я з'явилося тільки в актах XVI(XV) століття. У той час церковна влада належала Патріарху Константинопольському, проте, польські королі також брали активну участь в управлінні церквою. Як результат, ігумени монастиря, весь зазначений час, були зайняті улагоджуванням земельних справ. переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/Vidubichi/DJI00119_00121_middle.jpg В 1596 році частиною православного духовенства була підписана Берестейська унія. Попри протести, монастир передали уніатам і з'являється перший уніатський ігумен — Іосат Биковський, який був в хороших відносинах з місцевим православним духовенством. Ситуація змінилася з приходом 1610 році нового абата Антонія Грековича, який був зустрінутий з ворожістю. Під час його перебування на посаді він рідко відвідував монастир і місто. В одне з таких відвідувань, козаки зловили його вночі та втопили в річці. На початку 1630 року ворожнеча між православними та уніатам посилилася і польський король Владислав IV визнав православну ієрархію в Посполитої. У 1635 році монастир повернули православним, а уніатську братію, перевели в Гродненський монастир. Після приєднання до Московського Царства Цар Олексій Михайлович підтвердив усі права і привілеї монастиря. В кінці XVII-початку XVIII століття в монастирі з'являються кілька чудових споруд: Георгіївський собор, Трапезна церква Преображення Господнього і дзвіниця. переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/Vidubichi/DJI00122_middle.jpg У 1786 році, Катерина II, своїм указом передала українські монастирі на утримання держави, а їх власність, в державну скарбницю. Видубицький монастир отримав статус другого класу і став лікарнею для Київських ченців. З того часу частина території монастиря поступово перетворилася на кладовище, і продаж ділянок тут став одним з основних доходів монастиря. переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/Vidubichi/DJI00110_middle.jpg Після встановлення радянської влади в місті, монастир в 1924 році довелося «само розпустити.» Цінні культові речі були конфісковані, трапезна перетворена в клуб працівників деревообробного комбінату, а в братських келіях оселилися їх сім'ї. Службу в церкві Святого Михайла, правили до 1936 року, поки комсомольські активісти не розклали вогнище на монастирському подвір'ї з іконостасів монастирських церков. Під час війни будівлі монастиря не постраждали. Однак 1967 року пожежа знищила все внутрішнє оздоблення собору Святого Георгія, а також колекцію ранніх друкованих книг. Після цього територію монастиря передали Інституту археології Національної академії наук і в монастирських церквах почалися реставраційні роботи. переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/Vidubichi/DJI00125_middle.jpg У 2002 році комплекс монастирських будівель передано Михайлівському чоловічому монастирю Української православної церкви Київського Патріархату. І на останок кілька старих фото і малюнок Джерело: http://www.monastyr.kiev.ua/history.html Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.