Спадщина. Сидорів. Храм Непорочного Зачаття Пр. Діви Марії та кляштор домініканців. Експедиції 2014/2016 років. Re-master 2024.

Храм Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії та кляштор домініканців 1714 року почав будуватися за ініціативою і сприяння кам'янецького каштеляна Марціна Каліновського, будівництво закінчене за сприяння його сина Людвіка.

Польський дослідник подільської старовини Є.Ковальчик згадував у своїй статті "Пізньобарокові костели Кам'янецької дієцезії", що у Сидорівському храмі квартирували брати домініканці-обсерванти. Отже, при святині діяв монастир.

2014

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

2016

Ще цікавий факт: початковий план храму, що будувався, був зроблений геніальним Яном де Віттом, комендантом Кам'янецької фортеці. Цей проект, датований 1730 роком, зберігається зараз у львівській бібліотеці Ossolineum. Польський вчений пише, що в сидорівській святині не можна «відірвати» фасад від плану храму, що було досить нетиповим для Поділля (схоже приймання знаходимо лише у Кам'янці, в монастирі босих кармелітів, що не зберігся до нашого часу).

Чинна зараз в селі споруда була зведена у 1730-1741 роках (за іншими даними - у 1726-1730, а Адам Пайгерт наводить у своїх мемуарах зовсім іншу дату - 1716 рік, причому це вже час освячення святині, хоча rkc.in.ua вказує, що парафію було создано тільки у 1726 році) з місцевого світлого пісковику. Сидорівський храм можна з повним правом називати "унікальним", адже він і справді є таким: його однонавне планування з більш вузьким об'ємом пресбітерія, що закінчується гострокутною апсидою зі злегка вигнутими досередини бічними гранями, є своєрідним та неповторним на теренах України (не менш своєрідним та неповторним є й той з неспеціалістів, хто, прочитавши це, зумів-таки перейнятися унікальністю та зрозумів, що там до чого).

2014

герб Калинова

Процитуємо невеликий фрагмент статті Є.Ковальчика, присвячений сидорівському храму:

"Костел домініканців обсервантів у Сидорові набув незвичайного плану у формі герба Калинова — на честь його фундаторів Калиновських: Мартіна, кам’янецького каштеляна (помер 1738 року) та його сина Людвіка, вінницького старости (помер 1770). Історія цієї будівлі складна. Проект мурованого храму та монастиря замовив, (най)імовірніше, Мартін Калиновський, але він відрізнявся від реалізації. Зображення цього проекту збереглося в матеріалах проф. Мечислава Гембаровича і було ним атрибутовано, на наш погляд, вірно, як твір Яна де Вітте...

Ян Осипович Вітте...

...За проектом костел мав бути тринавовим, на плані латинського хреста, з трансептом і банею. Фасад мав бути двовежовим, западаючим в середній частині, з двома колонами великого ордера, що акцентують головний портал, та з фронтоном з портьєрною аркою. Виникають певні аналогії з западаючим, оздобленим колонадою фасадом костелу босих кармелітів у Бердичеві, раннім твором Яна де Вітте (1737–1754). Фасад бердичівського костелу безвежовий, але, окрім цього, структура плану ідентична запроєктованного для Сидорова...

2016. Вхідний тамбур...

погляд до гори з низу лівої вежі...

та правої...

...Реалізований костел у Сидорові набув дивного плану через бажання надати йому форму герба Калинова, а саме стріли на луку з двома зірками. Цього ефекту було досягнуто, як здається, лише на другому етапі будівництва. Спочатку костел мав бути однонавним з прямокутним пресбітерієм та двома квадратними вежами, висунутими за лице фасаду. Мабуть, на другому етапі будівництва додано трикутну частину (за типом грота) в торці пресбітерія та надано зірчастий план вежам. Невідомо, хто був автором цього своєрідного барокового задуму".

сходи на хори...

А тепер подивимося на герб "Калинова", порівняємо зі старою світлиною костелу з боку тилу та розглянемо фото вежі, де гарно видно оте вишукане зірчасте планування дзвіниці. Непрості в Калиновських були захцянки! От до чого пихатість приводить: до створення архітектурних шедеврів :). Вхід до споруди, зараз зачинений на великий замок, знаходиться на західному фасаді храму, прикрашеному двома високими баштами з "капелюшками" дахівок. Планування башт теж цікаве (і теж для спеціалістів): їх нижній об'єм, що приєднаний до нави, ззовні п'ятикутний, а всередині - круглий.

Стежимо оком за ростом башт у вись, і помічаємо: верхні об'єми башт квадратові у плані, прикрашені пілястрами тосканського ордера, а трикутний фронтон під ними неначе зв'язує всі об'єми храму докупи. Все це разом надає фасаду динамічності та експресії, таких характерних для епохи бароко. Фінальний акорд - статуя богоматері, яка дивиться на захід, молитовно склавши руки. Знизу на діву Марію дивиться її кам'яний колега.

пара кадрів зовні. 2016...

Храм, як і більшість значних та старих споруд, складається з декількох об'ємів, різних за часом створення. Бічні каплички та притвор з'явилися значно пізніше за саму святиню. Поруч з самим храмом, окрім такого корисного для туристів туалету, розташована кам'яна дзвіниця (чи плебанія), яка поступово руйнується.

той самий план де Вітте...

Давнє фото...

1986. Пам'ятники містобудування та архітектури

1988. Фото Д.В.Малакова.

1999. Фото Marychna_Baraniek.

2008-2009. Фото М.І.Жарких.

Зайдемо до середини храму, там на вас чекає кілька несподіванок, які надовго запам'ятаються: рештки різних дерев'яних бічних вівтарів та амвону, скелет старовинного органу, позбавлений всіх труб, як старий - зубр. Головний вівтар, який дає зрозуміти: храм, як не як, потроху приходить до себе після багаторічного сну, неначе героїня казки Шарля Перро, оживає - нехай зараз лише у великі католицькі свята, але все ж, його опікає мала польська громада...

І то вже немала дивовижа: і орган, і вівтарі, хоч і занедбані та понівечені, все ж вижили та нагадують храму про кращі часи. А були ж вони, оті кращі... Глибинне розкриття простору в інтер'єрі храму створюється за допомогою перспективи об'ємів, що звужуються, та арок, які підкреслюють цю перспективу. Широку напівциркульну арку, яка відділяє наву від головного вівтаря, повторює арка менших розмірів, що веде до апсиди. Склепіння храму напівциркульні з розпалубками у наві, а у хорі - хрестові.

2005. Фото Петро Власенко

і трошки криптового...

Скоріше за все 2005-2007. Фото Пустинникової Ірини.

Домініканці перебували тут до 1784 року, коли австрійці почали закривати монастирі. З цього моменту церква проіснувала як парафіяльна церква до 1945 року. Після зміни кордонів поляки з Сидорова переїхали до Болеславської Варти. Церква почала занепадати. У радянський період у церкві розміщувався колгоспний склад зерна. Чудотворний образ Божественного знака поляки відвезли до гвардії Болеслава у 1945 році. Після розпаду Радянського Союзу тут дозволили богослужіння у святкові періоди, які служили священники з Гусятинської парафії. У 1994 році була зроблена копія цієї картини, але, на жаль, сама картина була вкрадена з відкритої церкви. Залишилась тільки рамка. Оскільки вірян у селі було небагато, священники перестали сюди приїжджати. За справу взялися справжні вандали: вони зруйнували й розорили церкву. Траплялося, що люди замикали безбожників у церкві та викликали поліцію. Однак це не допомогло.

2012. Фото Michal Wilk.

В кінці літа 2013 року, стан храму шокував, головний вівтар – він був розбитий, склепи були порушені, а посеред церкви стояла труна, витягнута зі склепів. Звичайно, навіть за часів Коліївщина церквами не зловживали таким чином.

Порадившись зі священником з Гусятина, було замкнуто церкву на замок. Через кілька днів навісний замок був розбитий. Для збереження святині було створено та зареєстровано Надзбручанське товариство польської культури та мови, першим завданням якого було привести до ладу церкву, відремонтувати вівтар і склепи та поставити нові міцні дубові двері. Долучилися мешканці Сидорова та добрі до нас люди. Оновлення даху церкви було завершено восени 2015 року. Старі вікна замінили на нові. Пізніше, дійшла нова копія головного чудотворного образу Матері Божої Розарію. Також купили статую Діви Марії, яку розмістили на бічному вівтарі.

16 грудня 2014 року в упорядкованому храмі в Сидорові відбулася перша недільна Меса. У червні 2017 року була відправлена літургія Тіла Христового з хресним ходом. Ця церемонія відбулася вперше з 1945 року. В урочистостях взяли участь польська громада Гусятинського району та діти суботніх шкіл з Гусятина та Хоростова. Люди старшого віку, які пам'ятають такі святкування в передвоєнні роки, могли бачити сльози радості. Священну літургію служили священники францисканці з Гусятина та домініканці з Чорткова. Таке спільне свято францисканців і домініканців припало до душі всім і сприяло спільним святкуванням у майбутньому. А вже у жовтні відбулися свята на честь Матері Божої Розарію, на яких францисканці та домініканці знову зустрілися, щоб разом помолитися та разом почути слово Боже.

Так повертається до життя костел Благовіщення Пресвятої Богородиці в Сидорові. В травні 2024 року, завдяки подружжю Сорок Леоніду та Любу та Бренді Робертс відремонтували вхідну частину до святині.

2013. Фото Jan Rokita.

Джерела:

http://www.castles.com.ua/kostel.html
https://castles.com.ua/sidorowcastle.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/Сидорів"
http://www.pslava.info/GusjatynRn_SydorivS,229797.html
https://www.facebook.com/sydoriw/
https://jrokita.wordpress.com/2013/09/19/koscioly-sidorow/
https://kresy.pl/kresopedia/sidorow-kosciol-na-planie-strzaly/
https://www.witkowscy.net/wp/?p=579
https://ua.vlasenko.net/sydoriv/index.html

Про замок, читаємо тут:

https://uaaheritage.blogspot.com/2023/05/2014.html,
https://uaaheritage.blogspot.com/2023/05/2016.html

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.