Спадщина. Дунаїв. Оборонна церква св. Станіслава. Експедиція 2018 року. Частина 1.
З 1424 року Дунаїв був містом, літньою резиденцією архієпископів Львівської архідієцезії.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Перша згадка про Дунаїв походить з 1386 року. Існує припущення Т. Трайдоса, що вже 1387 року король Владислав II Ягайло передав поселення галицьким митрополитам РКЦ. На 1404 рік Дунаєвом володів архієпископ Якуб Стрепа, а у 1424 Владислав II надав привілей на магдебургію для архієпископа Яна Жешувського.
Перша згадка про парафію РКЦ відноситься до 1485 року, коли архієпископ Ян «Вонтробка» Стшелєцкі встановив при парафії препозитуру, що підтверджували архієпископи в 1514, 1575 роках. У декотрих документах пробоство дунаївське визнавали за каноніками львівської катедри. З 1593 було створено Дунаївський деканат РКЦ, до якого відносили 9-12 парафій, зокрема Бережани, Підгайці, Глиняни, Гологори, Поморяни, Білий Камінь, Золочів.
1787 року Золочівсько-Дунаївський деканат ліквідували та Дунаїв відійшов до Бережанського деканату. На ХІХ століття до дунаївської парафії належало 11 селищ, з яких на 1939 рік залишилось шість. При парафії існували братства вбогих (кінець XV століття), Св. Анни (1709), вервечкове (1733). У XV столітті згадувались шпиталь, школа, які 1766 року вже були відсутні. До парафії відносилась замкова каплиця резиденції архієпископів.
З XV столітті існувала дерев'яна церква. Час будівництва мурованої оборонної церкви невідомий. Пізньоготична церква стоїть на пагорбі над дорогою до Перемишлян, неподалік колишньої ринкової площі. З північної сторони від неї проходив міський вал, а напроти за забудовою стояв замок архієпископів. Храм збудували з каміння у формі хреста. Двопряслий неф рівний по ширині однопрясловій апсиді та трансепту, рамена якого утворюють каплиці — південну, Матері Божої Болісної та північну, Ісуса Розіп'ятого.
До нефа прилягає п'ятиярусна вежа-дзвіниця з входом і присінком внизу, хором на другому ярусі. На рівні першого ярусу наріжники вежі посилені скошеними контрфорсами. До апсиди з півночі прибудоване прямокутне захристя з присінком, скарбницею. Стіни навколо апсиди розчленовані пілястрами з капітелями. Над середхрестям розміщена сигнатурка. Після перебудов збереглись замуровані проходи з готичними стрілчастими арками. Західний і південний входи до вежі зберегли кам'яні портали, на одному з яких збереглась дата 1585. Вони носять певні ренесансні елементи. По периметру церкви у піддашші збережені обернені ключові та круглі бійниці.
Існує декілька гіпотез щодо часу його будівництва. За поширеною гіпотезою його збудував архієпископ Ян Димітр Соліковський (1582–1603), який у звіті до Ватикану 1595 pоку писав, що він власним коштом збудував церкву, що підтверджував Томаш Піравський у своїй праці 1615 року. Александер Чоловський та Богдан Януш на основі форми прорізів вікон, дверей писали про більш раннє походження храму, який Сєраковський відновив чи перебудував. Це гіпотеза неодноразово фігурувала у пізніших виданнях, зокрема у статті у виданні «Пам'ятники містобудування та архітектури Української РСР».
Дунаївському священнику Станіславу Бжежанському (1688–1698) архієпископ Константи Ліпський доручив відбудувати церкву, випадково спалену солдатами. Пізніше після двох пожеж храм відновив 1724 року архієпископ Ян Скарбек. 1735 року до правого вівтаря після вивчення спеціальною комісією урочисто помістили образ Матері Божої Болісної, яким володів міщанин Дунаєва і який почав сльозоточити. 1738 pоку до протилежної каплиці Вервечкового братства помістили образ Розіп'ятого Ісуса, що почав кровоточити.
Біля обох образів архієпископ Миколай Вижицький наказав встановити пам'ятні мармурові таблиці. На вівтарі каплиці Ісуса Розіп'ятого знаходився його герб Осморог, що мало б бути свідченням його фундації. 1742 року з нагоди фундації Вижицьким Хрестної Дороги помістили пам'ятну таблицю у церкві, яку тоді ж за кошти архієпископа прикрасили фресками. Їх автора відносять до школи Бенедикта Мазуркевича, що працював у Львові. 1756 року в каплиці Матері Божої Болісної встановили пам'ятну таблицю з нагоди фундації Вижицьким церкві 6000 флоринів зі свого маєтку Соколів. За це в церкві належало проводити богослужіння за душу архієпископа і його сестер Єви Мочинської та Людвіки Шембек.
Джерела:
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища. 
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні 
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>> 
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Коментарі
Дописати коментар