Спадщина. Білгород-Дністровський (Аккерман). Фортеця. 2018. Частина 2.

Запропоновані військовими інженерами варіанти модернізації Бєлгородської фортеці на межі XVIII-XIX століть передбачали повну і радикальну зміну її зовнішнього вигляду. З погляду епохи облогової порохової артилерії, вимоги до оборони Білгорода змінилися настільки, що його фортечний ансамбль не підлягав реконструкції, а потребував радикальної перебудови. На щастя, у турецької влади не знайшлося на це ні часу, ні коштів.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами! Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Продовжимо нашу подорож вже фотографіями 2018 року, але з тієї ж початкової точки, що й попереднє, зберігаючи хронологію проведення фільмування, з вечора, перед заходом сонця ...

Вид на фортецю з причалу No 1 (1880-і роки)

Вежа №29-30

Північне гирло рову (між контрфорсом No 2 (крайній праворуч) і вежею No 3.1. Фото 1978 року

сучасні контрфорси

Під владою Османської імперії місту судилося, всупереч відчайдушним спробам Російської імперії щодо його звільнення в ході російська - турецьких війн, проіснувати протягом 328 років. Лише в 1812 році російські спроби увінчалися успіхом і місто увійшло до складу Росії.

Все той же рів від вежі №29-30 до №6

Вежа No 3.1 і північне гирло рову. Вид з півдня (фото 1968 року)

Розкопки стародавнього міста Тіра

Головна Кілійська брама

Опинившись в тилу причорноморських володінь Порти, Білгород (Аккерман) поступово втрачає своє політичне та економічне значення. Міське життя занепало. Обсяги міжнародної торгівлі міста значно скоротилися. Істотно впало і воєнно-стратегічне значення оборонного комплексу. У всіх російсько-турецьких війнах, які згодом торкнулися Білгорода, фортецю здавали практично без бою — її доля тепер вирішувалася на інших полях битв, під стінами інших міст.

загальний погляд на фортецю

панорамний вид від вежі №8 в обидві сторони

Вежа №8

панорамний вид від кутової вежі №11 в обидві сторони

Ділянка східної огорожі Цивільного двору між вежами No 8-10. Вид з півдня (фото А. Красножон).

Після зняття з Білгород-Дністровської фортеці статусу військового об'єкту в 1832 році, міська влада розібрала внутрішні будівлі, але стіни, завдяки міцному розчину встояли. Фортеці довелося протистояти зазіханням людей до 1896 року, коли їй було присвоєно статус історико-архітектурного пам'ятника. А в 1900 році на території прилеглій до фортеці почалися розкопки першого поселення — Тіри. У період з 1918 до 1940 року Аккерман входить до складу королівства Румунія, яке з розпадом Російської та Австро-Угорської імперій розширило свої кордони шляхом приєднання частини територій Банату, Бессарабії, Буковини, Трансільванії, Марамуреш.

Вежа №11

панорамний вид від кутової вежі №11 до башти №17

Фрагмент південній огорожі Цивільного двору, від вежі No11 до вежі No14. Вид із заходу. Фото початку XX століття

Вежа №11 з іншого боку

СРСР не залишав спроб приєднати до своїх територій землі, втрачені під час розпаду Російської імперії. Його спроби увінчалися успіхом в 1940 році, коли 2-го серпня перемогою Червоної Армії Аккерманський повіт було включено до складу Української Радянської Соціалістичної республіки. Менш ніж через рік, 26 липня 1941 року, місто було захоплене об'єднаними німецько-фашистськими та румунськими військами й до серпня 1944 року перебувало у складі окупованих територій. Після звільнення радянськими військами місту було повернуто його слов'янське ім'я — Білгород-Дністровський — і надано статус пам'ятки архітектури.

Вежа №12

ділянка з проваленою вежею №13

Обвалення вежі No 13.1 в 1951 рік

крупніше

Архітектура. Вихідним матеріалом для зведення Білгород-Дністровської фортеці, що будувалась на фундаменті іоническої Тіри протягом двох століть, був обраний ракушняк, що видобувається з довколишніх кар'єрів. І хоча сам матеріал крихкий, стіни фортеці змогли протистояти зазіханням часу і людині завдяки розчину, що має однорідну структуру з кладкою стін.

Вид на західне гирло рову від вежі No 17 (на передньому плані) (по Avakian 1924).

Вежа No 17 після обвалу частини панцирної стінки. Вид із заходу. Фото 1948 року

Ділянка від вежі №13 до №20 з землі недоступна, бо на території охоронної зони тут здавна самобуди, що розташувалися в притул до рову, потому відразу башта №20...

Фрагмент ядра в кладці ескарпу під вежею No 20 і ніша від ядра, обрамлена цегляними уламками (фото А. Красножон)

і панорама від вежі №20 на прибережну частину

У периметрі фортеця являє собою неправильний багатокутник площею понад 9 га з цитаделлю в північній частині, розташований на південному березі Дністра у двох гарматних пострілах від Чорного моря. Фортечні мури з бійницями та зубцями довжиною понад 2,5 км і товщиною до 5 метрів з одного боку омиваються водами Дністровського лиману, а з трьох інших — захищені ровом шириною 14 м. Раніше існувала друга лінія кріпосних стін, що знаходилася всередині рову, яка призначалася для його додаткового захисту.

А далі був ранок наступного дня ...

Все той же розкоп стародавнього міста Тіра

вид від центральних воріт на вежі №7 і №8

Кладка ескарпу рову на ділянці між вежами No 6-7 (фото А. Красножон)

Центральною сполучною ланкою фортеці та міста є двостулкові Головні (Кілійські) ворота з підіймальним мостом і геркасой (опускними ґратами). З боку лиману зв'язок із зовнішнім світом здійснювалася ще через дві допоміжні брами.

Кладка контрескарпу рову на ділянці між вежами No 6-8 (фото А. Красножон)

і в сторону веж №1-3

Комплекс веж No3 і No3.1 (фото А. Красножон)

Площа фортеці була розділена на три двори, кожен з яких міг виступати в якості самостійної оборонної одиниці: - Південний двір (Цивільний), площею 5 га, призначався для укриття мирного населення міста в період військових дій. На його території знаходилися житлові споруди та резервуари з запасом води й продовольства. У дворі збереглися кілька веж: Дівоча (Овідія), Сторожова, Пушкіна і руїни мінарету;

Вежа No 3: другий ярус, стрільниця південної стіни (вид зсередини) (фото А. Красножон)

Все та жа вежа №8

та погляд від неї вліво...

№11

- Воєнний (Гарнізонний) двір, площею 2 га служив місцем дислокації фортечного гарнізону. Раніше вхід в нього здійснювався через спеціальну вежу (не збереглася). У північній частині його знаходиться Цитадель.

крупніше

перейдемо всередину фортеці через Головну Кілійську браму

Вежа No 6. Вид з північного сходу (фото А. Красножон)

панорама цивільного двору від центральних воріт

У Цитаделі, площею 25 м на 25 метрів з круглими багатоярусними вежами по кутах розташовувалася адміністративна частина зі скарбницею і потайним виходом з фортеці, пізніше тут же був добудований арсенал, розташований в напівпідвальному приміщенні він зберігся до наших днів, як і Комендантська вежа;

брама з боку двору

Кілійські ворота в 1920-х роках. Західний фасад 1920-x

- Господарський (Карантинний) двір, що проходив уздовж лиману, служив для утримання худоби та карантинного зберігання товарів митної служби.

Драбина всередині мінарету. Фото сер. XX століття

мінарет і відновлена вежа №26

Північно-західний кут Цивільного двору. Фото до 1915 року

Вежа No 26 і східна ділянка розділової стіни (вид з заходу). Фото до 1925 року

панорама на стіну, що розділяє громадянський і військовий двори

Найлегендарнішою вежею фортеці є Дівоча (Овідієва) вежа. За однією з легенд в її стінах заживо була замурована зла дочка Олександра Доброго Тамара, яка під час відсутності батька, проголосивши себе самостійною правителькою почала робити хуліганські напади на довколишні селища. Другою своєю назвою вежа зобов'язана римському поетові Овідію (43 рік до н.е. - 18 рік н.е.), який був засланий римським імператором Августом (63 рік до н.е. - 14 рік н.е. ) за замах на моральні норми римського суспільства в трактаті "Наука про кохання" в Мезию, коли й відвідав Тіру.

Вежа No 26 (внутрішня сторона північної стіни) і ділянка примикання розділової стіни. Фото 1920-х років

Вежа No 25 під час реконструкції 1925 року. (по Nicorescu 1931)

відновлена вежа №26

Археологічними розкопками, проведеними в цитаделі в 1929 році, 1977-1982, та 1997-1998 роках, не знайдено ніяких слідів попередніх фортифікаційних споруд. Цитадель — найраніша споруда в системі Білгородського кріпосного ансамблю. Вона збудована одноразово, частково перекривши собою руїни передбачуваного античного храму стародавньої Тіри.

через прохід в стіні йдемо в військовий двір

Проект виражає щиру подяку Андрію Красножону за його дуже цікаву книгу "Фортеця Білгород (Аккерман) на Дністрі. Історія Будівництва", з якої використані старі фотографії до статті.

Частина 1
Частина 3
Частина 4
Частина 5
Частина 6
Частина 7

Джерела:
zabytki.in.ua
А. Красножон. Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре. История Строительства.
dumskaya.net
Використині фотографії з колекцій О. К. Коломийченко та коллекції Т.И. Максимюка, а також з Фондів Білгород-Днестровского краєзнавчого музею.

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. 

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції і існування блогу та файлосховища. 

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”. 

Підписуйтесь на сторінки проєкту на: 

Patreon 

Twitter 

Telegram 

Instagram 

Технічні партнери проєкту:

найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні  

 та

 

 

хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.

ну як то так =))

P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!

P R E S S ===>>> and support us!