Спадщина. Шкарівка. Святодухівська церква. 1750. Експедиція 2018 року.

Гора, ставок, хатки — здавалося б, сотні разів бачений антураж, а душу огортає такий щем за чимось непоправно втраченим, якого не було і в сповненій гостротою відчуттів молодості… За часів Київської Русі тут існував монастир з підземними печерами, а також була заміська резиденція Юр'ївських єпископів XI-XIII століть.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Через те що московський піп заважав нам фотографувати церкву, ну й звісно не пустив нас у середину - будемо використати доступні нам, завдяки сайту "Наша парафія" фотографії екстер'єру та інтер'єру...

Сама церква, віднедавна несподівано жовта (нічого-нічого, буває й не таке), у часи класицизму отримала південний і північний приділи, оздоблені великими арковими вікнами. Проте старі вікна у вівтарі лишилися на своєму високому місці, запрошуючи сонечко на літургію у той самий час, що й у XVIII столітті.

Дерев’яна церква Святого Духа у Шкарівці відома з 1706 року. Це була єдина на всю Київську губернію двобанева церква, яка проіснувала до середини XVIII століття. У 1750 році замість неї була збудована трибанева дерев'яна церква. Цю церкву було 1840 року розширено та піднято на кам'яний фундамент. Ще одна значна реконструкція відбулася 1866 року.

У роки радянської влади почалося переслідування тих селян, які відвідували церкву. Священникам забороняли проводити обряди і таїнства. Парафіяльні священники змінювалися по кілька на рік. У 1930 році церква була розграбована, з неї зняли дзвони. У 1932 була зруйнована дзвіниця і частина церкви. З цих матеріалів було побудовано дві колгоспні комори, а в храмі було заборонено проводити богослужіння. Приміщення церкви було пристосовано під складські приміщення.

При радянській владі на неї почепили чавунну табличку Ради Міністрів УРСР: «Пам’ятка архітектури. Охороняється державою. Пошкодження карається законом». Утім начиння і книжки й тоді палили або ж розкрадали й перепродували. За словами настоятеля храму отця Михаїла, у 1920-ті роки тут зруйнували дзвіницю, позабирали дзвони й старовинні книги. А по ночах на церковному дворі розстрілювали селян. Років 20 тому церкву пограбували – винесли кільканадцять старовинних ікон.

ну й пара наших фото екстер'єра...

2018

2013

...У вівтарі розпис місцевого художника у російському стилі. Священник показує новий хрест із Розп’яттям, хвалиться, що дуже дорогий, єдиний в Україні російського стилю – з карбуванням. «А що, в Україні не знайшлось би кому зробити хреста? - Та яка різниця?», – посміхається настоятель... (уривок зі статті в “Україна молода” за 18.04.2008).

... та трошки архівного

1983. Пам'ятники містобудування та архітектури

1988. Фото М.І.Жарких

Перша думка всередині храму — «за що ж ви його так?!»: усі поверхні обшиті чимось на кшталт лінолеуму, під яким сховано і фактуру дерева, і, вірогідно, різьблені ригелі. Сучасний «картонний», зате блискучий іконостас не додає оптимізму. Та минає хвилька, і молитва допомагає побачити у спаплюженій церкві головне: стовпи золотого світла і чудові, заховані під дешевим новобудом старі ікони давнішого іконостаса…

Джерела:

https://www.pslava.info/ShkarivkaS_CerkSvduxa_2008XramyBezDerzhavy,249121.html

https://parafia.org.ua/UCA/church/tserkva-zishestya-svyatoho-duha-vasylkivska-hrupa/

https://uk.wikipedia.org/wiki/Свято-Духівська_церква_(Шкарівка)

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.