Спадщина. Луцьк. Свято-Троїцький собор (Колишній бернардинський монастир). Експедиція 2017 року.

Колишній комплекс споруд монастиря та храму бернардинів, сьогодні кафедральний Свято-Троїцький собор Луцької і Волинської єпархії Православної Церкви України — пам'ятка архітектури національного значення, розташована на Театральному майдані Луцька. Збудований як католицький храм Святого Хреста — один із давніх фарних храмів колишнього Луцька, подарований ордену бернардинів у середині XVII століття. У 1721 році був збудований новий мурований монастир, а будівництво самого храму завершилося у 1789 році. Архітектором був Павло Гіжицький. У другій половині XIX століття комплекс монастирських споруд був переданий православній громаді Луцька. У 1870-х роках храм перебудували, додавши йому вежу та центральну баню. Функції православного собору став виконувати з 1880 року.

Все почалося з латинського храму Святого Хреста що існував в долині напроти замку на правому березі річки Стир і що він згорів у 1431 році. Проте такий храм в долині невідомий з інших джерел. Натомість, храм із такою назвою знаходився на Градній горі. Автор Терський називає його першим католицьким храмом Лучеська (стара назва Луцька) і відносить його найраніше існування до XV століття. З 1585 року походить ще одна згадка про нього як такий, що вже існує напроти Малих воріт, які стояли на вулиці Олицькій (десь біля Градної гори). Храм знаходився на колишніх землях православного монастиря Святого Василя, закріплених за ним підтверджувальною грамотою Великого князя литовського Свидригайла. Згідно з іншим документом, король Стефан Баторій фундував храм Святого Хреста, надавши йому колишні маєтності василіан. Автор Б. Колосок зазначає, що храм Святого Хреста існував до появи бернардинів у місті та ними ж певний час використовувався.

Пізніші відомості та теперішнє розташування дають змогу підтвердити правильність тих документів, які свідчили про його розташування на Градній горі.

У 1643 (за іншими даними — 1645, 1646) році пані Агнешка Станішевська, дружина луцького земського судді Войцеха Станішевського, купила ґрунти біля храму Святого Хреста і подарувала їх ордену бернардинів, які на той час прибули в місто. На землі, придбаній чи подарованій ордену, були поховані 40 тисяч місцевих жителів, які загинули від нападів татар та козаків під проводом Хмельницького. На цих землях вони заснували монастир. Також до них перейшов і храм Святого Хреста.

Агнешка Станішевська також фундувала при бернардинах шпиталь для вбогих і придбала для них кам'яницю поруч. Біля монастиря знаходилися два обгороджені цвинтарі, господарські будівлі, тартак, городи.

У 1648 році Луцьк зазнав нападу козаків. Президент конвенту Анатолій Янішевський разом з отцями був змушений покинути місто. Храм і монастир залишилися без нагляду і були погромлені юрбами козаків. Монастир був пограбований і підпалений, меблі та вівтар храму були порубані, забрано дзвони, ікони, інші коштовності. Збитків зазнали й господарські приміщення, які знаходилися поруч. Згодом бернардини вернулися в Луцьк. У 1650-х їм було пожертвувано понад 2000 злотих. У 1671 році постановою сеймика на ремонт храму було ще пожертвувано 1000 злотих. Проте у 1696 році він, бувши дерев'яним, згорів. Його підпалив органіст, щоб приховати крадіжку. Після пожежі 1696 року почав будуватися другий дерев'яний комплекс на місці попереднього. На місці старого був збудований новий дерев'яний костел на мурованій основі. Але він довго не простояв. І згодом поруч був заснований новий комплекс.

Tabula Chorographica Provinciae Russiae

збільшений фрагмент

1720 був роком заснування нового мурованого монастиря, про храм тоді поки не йшлося. Креслення майбутньої споруди було виконане у формі підкови з двома вежами для оборонних цілей. Храм, найімовірніше, залишався дерев'яним. Проте у 1737 році заклали й новий кам'яний, який у плані мав форму троянди. Зображення повного комплексу мурованого костелу й монастиря показане на карті Tabula Chorographica Provinciae Russiae. На мапі костел розташований у центрі кривини підковоподібного монастиря і з'єднаний з його кінцями критими зігнутими галереями. Одначе цей проєкт, а точніше, зламаний дах, не сподобався капітулі, тому настоятель Григорій Михайловський наказав розібрати його фундаменти. Тоді з'явився новий проєкт архітектора Павла Гіжицького, члена ордену єзуїтів. Завершення будівництва сталося у 1789 році. Освячення нового храму відбулося у 1792 році нісенським єпископом Каспером Цєшковським. Мурований храм постав у стилі пізнього бароко. Інтер'єр містив 9 мурованих вівтарів. У Великому вівтарі розміщувався образ Святого Францішка, написаний у Римі Й. Роттані в 1765 році, також образ Божої Матері 1681 року та Святого Антонія 1724 року.

У 1793 році російські війська захопили комплекс і використовували його як військовий склад до 1800 року. Згодом у мурах кляштора знаходилася резиденція єпископа Каспера Цецишевського, який домігся виводу військ із приміщення. У 1850 році храм і монастир постраждали від вогню. У 1853 році луцький бернардинський монастир був підданий касації. Монахи ордену були змушені покинути місто. Імперський режим мав на меті взагалі скасувати католицький храм, а натомість розмістити в ньому православну церкву. Пояснювалося це тим, що містові потрібний великий православний собор. Хоча насправді людей православного віросповідання в Луцьку в середині XIX століття було лише 5,5 %. Однак храм продовжував діяти як парафіяльний католицький до липня 1864 року, коли був остаточно відібраний у латинян.

Хоча переговори стосовно перетворення бернардинського храму у православний собор велися із 1830-х років, але реальні кроки почалися лише в 1850-х. У 1864 році він припинив діяти, начиння перенесли до Житомира. Впродовж 1850-1870 років складалися і перероблялися проєкти перебудови та врешті-решт, 1875 року було затверджено кошторис на проєкт В. Шаламова. Роботи почалися у квітні 1876 року. За проєктом В. Шаламова над центральною частиною храму звели великий купол, а над нартексом — високу одноярусну дзвіницю. Двоповерхові галереї, які сполучали колишній католицький храм із монастирським приміщенням, розібрали, а матеріал продали. Закінчення робіт і передача духовному відомству відбулися у 1879 році. І лише 24 вересня 1880 року собор був освячений. Загалом на перебудову було долучено 13 різних архітекторів та проєктантів.

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті

Упродовж століття приміщення монастиря перебувало в дуже поганому стані. Тут знаходилася чимала кількість закладів та установ найрізноманітнішого призначення: міська управа, тюрма, конюшні, резиденція єпископа, арсенал. А коли споруда дійшла до дуже критичного стану, то були навіть пропозиції розібрати її й продати на матеріал. У 1887 році західна частина була передана місту для навчального закладу. Це змусило відремонтувати монастир у 1892 році. 30 вересня 1895 року тут була відкрита чотирикласна чоловіча гімназія. У 1904 році навколо собору і частини монастиря спорудили браму з двома бічними хвіртками та центральною кованою брамою з хрестом. Наступного року в собор розписувати стіни запросили чеського майстра Ф. Параляка.

Трошки історичного...

на незавершеному малюнку Наполеона Орди

Деворит роботи Е. Дранжкевича з малюнка Толинського (як на мене, то це домініканський храм, хоч і подана ілюстрація в статті про Свято-Троїцький)

в середині ХІХ століття

Комплекс до перебудови. Фото 1870-х

У 1920-х роках, коли Волинь опинилася у складі Другої Речі Посполитої, почалися розмови про те, щоб повернути бернардинський комплекс католикам. З їхнього боку виступало Цивільне управління землями та католицька громадськість Луцька, а з боку православних — самі керівники собору. Зрештою, справа повернення ні до чого не привела. Храм залишився православним. У монастирі в 1922 році заснували Бібліотеку публічну. Іншу частину приміщення зайняла адміністрація Волинського воєводства. Після Другої світової у приміщенні монастиря розміщувалися управління міліції, слідчий відділ НКВС. Ще пізніше історичний факультет педінституту. Тут також знаходилася Волинська духовна семінарія до 1964 року, коли її закрили. У 1960-х собор розписувала острозька художниця Л. Спаська. Сюди були передані ікони з Іверської каплиці, яка згоріла у 1961 році. Серед них ікона Іверської Божої Матері 1894 року. У 1985 бернардинський комплекс було занесено до переліку пам'яток архітектури національного значення.

Відхилений проект Юркевича. Літографія Олександра Беггрова

https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2017/SPRING_2017/15. LUTSK/TROITSKY/old/4_not.jpg

кінець ХІХ - початок ХХ століття

Собор має так званий нижній храм, який розташований у крипті. Вона іноді використовується для богослужіння. Як зазначалося, у 1720 році було виділено 16 000 злотих для будівництва підземних ходів. Їхня наявність — ще одне свідчення оборонних функцій комплексу. Ходів було вирито три. Два з них мали розміри 120х0,6×1м, вели до річки й в певному місці сполучалися. Вони були знищені під час будівельних робіт у 1960-х роках. Однак залишився третій, малодосліджений. Цим ходом за потреби можна було дістатися в місто з монастиря. Хід може бути дерев'яним або мурованим.

Сьогодні, будівлі колишнього бернардинського монастиря використовуються окрім ПЦУ також різними державними закладами та комерційними організаціями. Тут знаходяться: обласна бібліотека для юнацтва, фотостудія, церковна крамничка та інші заклади. Поруч побудували нове приміщення православної богословської академії.

Вигляд з висоти пташиного польоту, початок ХХ століття.

перша половина ХХ століття

пара інтер'єрів

1930-ті

після Другої світової війни

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Свято-Троїцький_собор_(Луцьк)

volynua.com/posts/kriz-plin-chasu-svitlini-lutskogo-svyato-troitskogo-soboru-hh-stolittya-foto

https://www.volynnews.com/news/all/istoriia-lutskoho-sviato-troyitskoho-soboru

polonika.pl/upload/2025/02/rosyjskie-pomiary-klasztorow-skasowanych-w-roku-1832.pdf

https://www.volyn.com.ua/news/161305-lutskyi-kolektsioner-znaishov-odnu-z-naidavnishykh-knyh-vydanykh-v-nashomu-misti

https://www.pslava.info/Luck_DragomanovaVul_CloisterDominikanciv_Luck4,322122.html

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.