Спадщина. Токи. Замок. Експедиція 2016 року. Re-master 2025.
Перший етап будівництва: кінець XVI століття, останній етап будівництва: XVIII століття (?)
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
30 березня 1430 рік. Перша письмова згадка села Ожигівці. Тоді литовський князь Свидригайло Ольгердович (1355 - 1452) подарував село Іванові Мукасевічу. У жалуваній грамоті значилося, що Іван Мукасевіч за вірну службу отримував у вічне володіння ряд сіл, в тому числі й Ожигівці.
1442 рік. Ожигівці згадуються серед 19 сіл (до слова, в їх числі був Старий Збараж), які за згодою короля польського Казимира IV Ягеллона (1427 - 1492) перейшли під владу Дениса Мукасевіча з роду Корибутів.
1545 рік. В описі Кременецького замку згадуються скарги місцевих міщан, незадоволених високими митами, які встановив Михайло Збаразький в Ожигівці.
????. За однією з версій Стефан Збаразький отримав від короля право закласти в Ожигівці місто на Магдебурзькому праві.
1583 рік. Ожигівці були значним населеним пунктом, який знаходився у власності брацлавського воєводи Януша Збаразького (близько 1553 - 1608). Януш був відомим воєначальником свого часу. В 1575 під Старим Збаражем він розбив татарські загони, відзначився він в період російсько-польської війни. На початку 1580-х років житлова забудова Ожигівців складалася з 247 будинків. З волі Януша назву міста спробували змінити на «Новий Збараж», але ця назва не прижилася. Деякі дослідники вважають, що саме Януш, а не Стефан Збаразький, домігся для міста Магдебурзького права.
Кінець XVI століття. Януш Збаразький будує в Ожигівці кам'яний замок. Твердиня була побудована в стратегічно важливому місці - на схід від укріплень знаходилося місце, де в одне «річище» зливалися сумнозвісні Курманський і Чорний шляхи. І той і інший шлях активно використовували татари для нападу на землі Речі Посполитої. Від місця злиття двох шляхів в сторону Збаража татари рухалися одним шляхом. На одній з дільниць цього основного татарського шляху і був побудований замок. Замку спочатку була уготована роль захисника краю від татарських набігів, з цією роллю він добре справлявся.
Замок в Ожигівці/Токах має дуже рідкісний для України тип розташування щодо навколишньої місцевості. Він знаходиться на вершині невеликого кам'янистого пагорба, розташованого посередині штучного озера. Озеро, що має підковоподібну форму, оточувало височину своїми водами. Замковий пагорб має витягнуту форму. Нині це півострів, але, можливо, спочатку замок знаходився не на півострові, а на острові, тобто був оточений водою з усіх боків і не з'єднувався перешийком з берегом річки. Озеро було створено в заболоченій місцевості, в долині річки Збруч. Води Збруча наповнювали це штучне водоймище. До замчища вела штучна земляна дамба. Ймовірно, на ближніх підступах до воріт твердині дамба переходила в дерев'яний міст. Можливо, спочатку південний рів, через який був перекинутий міст, був більш глибоким і заповнювався водою з озера. Є думка, що підступи до дамби захищала окремо стояча вежа.
Замок мав форму неправильного трикутника. Дві його сторони (південно-західна і північна) виходили на озеро, третя (південно-східна) була підлоговою та найбільш доступною для штурму. Саме з цього боку і зосередилися найпотужніші укріплення замку. Матеріалом для побудови укріплень служив піщаник, скріплений вапняним розчином. Замкові стіни досягали товщини 2 - 3 метрів. Південна башта замку була 5 граною, в північно-західному куті замку знаходилася напівкругла бастея, а щодо форми 3-й (північно-східній) вежі єдиної думки немає. Одні дослідники вважають, що там знаходилася 5 грана вежа, інші вважають, що там була побудована напівкругла бастея. Четверта (надбрамна) вежа, звернена в підлогову сторону, була розташована в товщі куртини між південною та північно-східною вежами, причому надбрамна вежа була зміщена ближче до північно-східної замкової вежі. Надбрамна вежа замку була забезпечена підіймальним мостом. Ймовірно, вона була квадратної в плані. Кутові вежі замку були 3-ярусними (?), в кожному з ярусів були влаштовані лінії бійниць. Надбрамна вежа могла бути 2-ярусної. Двір замку був значно піднятий щодо рівня землі у зовнішнього підніжжя стін. Фактично двір знаходився на рівні лінії 2-го і 3-го ярусів веж.
1602 рік. Зберігся інвентарний опис замку цього періоду. У цьому опису, зокрема згадується, що озброєння замку на той момент включало 1 велику і 4 малих гармати, а так само 34 гаківниці.
1629 рік. У місті налічувалося близько 500 будинків.
1631 рік. Помирає Юрій (Єжи) Збаразький (? - 1631), останній представник знатного роду. Після згасання роду Збаразьких замок переходить до роду Вишневецьких. Замок належав Вишневецьким до 1744 роки, тобто до моменту згасання й цього славного роду по чоловічій лінії. При Вишневецьких старі укріплення замку перебудовувалися і проходили модернізацію. Ймовірно, більшу частину вцілілих до наших днів укріплень стоїть відносити до 1-ї половини XVII століття. Класичні польські історики та краєзнавці також схильні називати твердиню «замком Вишневецьких», а не «замком Збаразьких».
1648 рік. У розпал повстання під керівництвом Богдана Хмельницького замок був захоплений козаками (війська Максима Кривоноса?), розграбований та зруйнований.
1675 рік. На завершальному етапі Польсько-турецької війни (1672 - 1676) турецький паша Ібрагім Шишман почав масштабний наступ на Львів. Під його командуванням перебувало потужне об'єднане турецько-татарське військо. Ці сили почали спустошувати Поділля. Нападаючи війська захопили та зруйнували безліч замків. Не минула ця доля й Ожиговецькій замок, який також був захоплений і зруйнований.
Кінець XVII - 1 половина XVIII століття (?). Після зниження рівня загрози з боку турків і татар замок перестають розглядати як стратегічно важливе укріплення. Його відновлюють, але при цьому пристосовують суворий оборонний об'єкт під житлові потреби, намагаючись перетворити замок в комфортну для проживання резиденцію. У цей період верхні яруси веж перебудовують, перетворюючи їх в житлові приміщення. Зокрема, у верхньому ярусі південної 5 граної вежі з'явилися широкі прямокутні вікна. Паралельно занепадають і інші оборонні споруди. Саме в цей період могли почати засипати рів замку з напільного боку.
1 половина XVIII століття. Князь Михайло-Сервацій Вишневецький (1680 - 1744), останній з роду Вишневецьких, планував зайнятися перебудовою Ожиговецького замку. Що саме йому вдалося зробити, точно невідомо, є лише згадка того, що при Михайлі-Сервації окремо стояча вежа замку, та, яка колись прикривала дамбу, була перебудована в католицький храм. Варто відзначити, що Михайло-Сервацій в цей період підняв з руїн замковий комплекс у Вишнівці, перетворивши його в розкішний палац.
1746 рік. В одній із замкових веж була знайдена подвійно просмолена труна, в який лежав у багатому вбранні небіжчик. На ньому була соболина шапка, шуба з блакитного оксамиту, підбита соболями, руки покійного були прикрашені золотими браслетами та дорогоцінним перснем. Знайдені цінності дісталися місцевому священнику, покійного перепоховали в храмі.
1764 рік. Ожигівці з замком купив Брацлавський каштелян Ян Антоній Чарнецький (1700 - 1774), відомий тим, що він був нагороджений королем Речі Посполитої орденом Білого Орла за вдало укладений договір з татарським ханом.
В цьому ж році правобережна частина села Ожигівці (де і знаходився замок) вперше в письмових джерелах згадується як окреме село під назвою Токи.
????. Замок під владою роду Матковських.
1772 рік. В ході Першого поділу Речі Посполитої територія сучасної України була розділена між Російською та Австрійською імперіями. Одна з ділянок кордону між двома державами простягнувся вздовж річки Збруч. В результаті відбутого розділу, село Ожигівці на правому березі річки відійшло до Російської імперії, тоді як інша частина села (Токи) разом із замком стала власністю Австрії.
Кінець XVIII століття. Перебудований замок перебував у відносно доброму стані, але з переходом Токів під владу Австрії намітився занепад замкового комплексу.
XIX століття. Замок залишався житловим аж до 2-ї половини XIX століття. Проте, його споруди поступово приходять в запустіння, старіють і починають розбиратися місцевим населенням на будівельний матеріал.
???. Останнім приватним власником замку був якийсь Генріх Дорнбах.
1915 рік. У період Першої Світової війни замок сильно постраждав, коли частина його укріплень була розібрана для будівництва дороги між Волочиськом (Хмельницька обл.) та Підволочиськом (Тернопільська обл.). Кажуть, що тоді замок від повного знищення врятував місцевий житель Григорій Костецький, який написав скаргу про свавілля військових в Петербург, звідки у відповідь прийшов наказ зупинити руйнування замку.
???. Однією з перших, вочевидь, була розібрана надбрамна вежа і вежа в північно-східному кутку замкового двору. Також постраждали замкові стіни та внутрішні будівлі, значна частина яких була розібрана до фундаментів.
1920-ті роки. Після Першої Світової війни основний оборонний периметр замку все ще добре простежувався. Північно-східна бастея, південна 5 грана вежа і частина замкових стін знаходилися в пристойному ступені збереження. Але від інтер'єрів замкових будівель нічого не вціліло, ні написів, ні гербів, ні інших елементів декору. Олександр Чоловський, знаменитий історик і дослідник замкової архітектури на землях Галичини, оглянувши руїни замку, назвав твердиню одним з найпрекрасніших укріплень Волині.
Після Першої Світової замок почали активно розбірать місцеві жителі.
???. Розібрана північно-західна бастея та прилеглі до неї ділянки стін.
2005 рік. Тернопільська турфірма «Оксамит КЛ» за підтримки волонтерів провела розчищення замчища від сміття і заростей. Частково була проведена консервація руїн - почищену від сміття і чагарнику вцілілу 5 грану вежу покрили тонким шаром цементного розчину, що мало призупинити її руйнування.
20 березня 2006 року. Рішенням сільської ради був затверджений герб села Токи. Як центральний елемент нового герба було використано символічне зображення надбрамної вежі замку з піднімним мостом.
13 липня 2012 року. Група добровольців чистила замок від заростей і сміття. Акцію організувало управління з питань туризму.
Декілька старих фото:
1892-1912 Friedrich, Albin
1913
Наші дні. Збереглася перебудована кутова 5 грана вежа замку на висоту 3-х ярусів. У нижніх ярусах цієї вежі можна бачити автентичні бійниці. Три інші вежі замку (2 кутові та 1 надбрамна) втрачені. Велика частина замкових стін втрачена, частково збереглися лише відрізки стін, що примикають до 5 граної вежі. Від внутрішніх будівель замку над рівнем землі нічого не залишилося. Замчище не забудовано, використовується місцевим населенням як місця для випасу худоби та домашньої птиці. В наші дні замок належить до села Токи (Тернопільська обл., Правий берег Збруча), а село Ожигівці, за яким раніше був закріплений замок, зараз знаходиться на лівому березі Збруча і належить до Хмельницької області.
1920-ті
1930-ті
1968
1988
2011
Джерела:
https://castles.com.ua/n2n.html
https://www.pslava.info/TokyS_Zamok,232997.html
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні 
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>> 
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Коментарі
Дописати коментар