Спадщина. Сатанів. Замок. Експедиції 2014 та 2016 років. Re-master 2025.

Сьогодні ми маємо унікальну можливість, в контексті історії Сатанівського замку, ознайомитися з фрагментами з чернетки книги Дмитра Полюховича про Сатанів.

2016. Погляд на замок зі шляху у Калахарівці.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Заїхавши у в місто ми відправились на пошуки замку, і це був таки квест... спочатку нас зустріло щось...

2016

...за яким нам вдалось роздивитись круглу вежу...

2014

вона ж у 2016 році

…З оборонних споруд міста (зокрема синагоги, міської брами та монастиря) до нашого часу дійшов ще й Сатанівський замок. Точніше, те, що від нього залишилося: одна стіна, три вежі та фрагменти валів. Замок стоїть у північній частині міста на високій надзбручанській кручі. Якщо дивитися від села Калагарівка (воно одразу за річкою), він є чи не головною домінантою селища. А ось з боку самого Сатанова без сторонньої допомоги цитадель знайти проблематично, бо знаходиться вона на задньому дворі напівзруйнованої цукроварні.

Чорні археологи? Кажуть що ні, тільки чому все так кинуто відкритим та напризволяще? =(

2014

2016

Одразу при в’їзді на територію замку стоїть «Кругла вежа» - її діаметр близько 6 метрів. Це одна з найзагадковіших сатанівських споруд. Ніхто достеменно не знає, коли та хто її звів. Є навіть екзотична гіпотеза, що вежу побудували ще давні римляни =). За іншими версіями, це фрагмент якоїсь невідомої оборонної споруди, що існувала ще до виникнення самого Сатанова. Поважний вік вежі яскраво засвідчують її бійниці, пристосовані для стрільби з луків, а не вогнепальної зброї. Ще на початку XX століття кругла вежа використовувалася для якихось господарських потреб. На фотографії, датованій 1920-ми роками, добре видно дерев’яні віконниці на одній з бійниць.

2014. А далі нас чекав пустий майданчик, оточений хащами, через який у першу подорож нічого не було видно...

...тільки пройшовши стежкою в глибину ми вперлись в інший кут замку...

теж саме місце, але у 2016 році...

2014

Більшість істориків вважають, що «Кругла вежа» - це залишки замку, зведеного за часів, коли місто належало Одровонжам. Саме за їхнім наказом на рубежі XV-XVI століть і звели цитадель, аби у випадку ворожих набігів жителі Сатанова мали де заховатися. Татарські ж загони головною метою мали грабунок, тож з облогою та штурмом укріплень не морочилися, а йшли собі далі шукати легших трофеїв. У пізніших документах зазначалося, що у випадку нападу ворога мешканці Сатанова, які жили в замковій юрисдикції, мали ставати до оборони замку, а які у міській – обороняти мури міста.

2016

2014. Хвіртка в стіні та вихід за межу замкової стіни...

2016.

Досить трагічні події розгорнулися у замку 1651 року, коли до Сатанова підійшло військо Данила Нечая. Місто повстанці взяли без бою – міщани самі відкрили ворота. А от замок, де засіли вірні королеві війська, козакам довелося брати штурмом. Нечаївці влаштували у замку страшенну різанину та винищили усіх, хто намагався знайти порятунок за його стінами (переважно то були поляки, українці-уніати та євреї).

2014

2016

Тут варто зробити невеличкий відступ. З сьогодення ті криваві події виглядають жахливими, нелюдяними та аморальними. Одним словом - воєнними злочинами, etc. Але у XVII столітті це була загальноприйнята у Європі практика ведення війни. З погляду людей ТОГО часу, нічого надзвичайного та аморального не відбулося. Повстанці виявилися нічим не гіршими та, на жаль, не кращими своїх сучасників. Тож з висот сьогодення нікого засуджувати не будемо. До того ж і повстання спалахнуло не на рівному місці - лють вояків Хмельницького була небезпідставною.

2014

2016

Найбільше ж замок постраждав під час війни з турками. Тож Сєнявському, після того, як Поділля повернулося до складу Речі Посполитої, довелося перейматися не лише відбудовою укріплень міста, але й фортецею. За його наказом звели абсолютно нове укріплення, а старий замок (часів Одровонжів) опинився усередині нового, - як друга лінія оборони. «Кругла вежа», теж опинилася всередині та використовувалася, як склад для пороху та гарматних ядер. Звідси її друга назва - «Порохова».

далі ми пішли до останньої вежі...

Замок Сєнявського являє собою традиційне для свого часу укріплення. В плані він має форму неправильного п’ятикутника із вежами на кожному розі. Таким чином, кожна вежа тримала під обстрілом (фланкувала) не тільки прясло мурів, що примикали до неї, але й дві сусідні вежі. Але перевірити боєздатність нового укріплення нагоди не було. Сатанівський замок протягом XVIII та до початку ХІХ століть, використовували лише як резиденцію власників міста.

А зараз (2016) подивимось на замок з неба...

вечірній погляд на останок (2014)...

До кінця XVIII століття у фортеці зберігався і такий важливий атрибут магістратської влади, як меч ката. Він, «в назіданіє», демонстративно висів над замковою брамою. Точніше, - одразу два мечі. Сатанівський магістрат надавав перевагу виключно двом видам покарань. За дрібні порушення – штраф. За більші – відтинали голови. Ув’язнення присуджували неохоче (аби не морочитися з утриманням та охороною засудженого). Попри відверту жорстокість, сатанівські судді трепетно ставилися до духовних потреб рокованих на смерть. Тому й було два мечі. Один – для християн. Інший, так званий, «кошерний», - виключно для юдеїв. Пізніше ті мечі перекочували до будинку ратуші, що стояла колись посеред Ринкової площі. Там вони зберігалися до 1831 року, аж поки російський імператор Микола I не скасував Магдебурзьке право по всій Україні (крім Києва). Після цього указу магістрат ліквідували, а мечі десь ділися.

1870-і роки. Малюнок Н.Орди

Початок XX століття.

За старими фотографіями можна дослідити як змінювався стан замка.

Отже - кругла башта, вона ж Башта Одровонжів за Малаковим, деякі ще позначають її як "в'їзну", хоча це не так..

початок XX століття

1920-і роки. Фото С.Таранушенка і П. Жолтовського з експедиції Харківського музею українського мистецтва.

1928?. Євфимій Сецинський "Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII століття"

1930. Фото Павла Жолтовського з експедиції Харківського музею українського мистецтва.

1986. Пам'ятники містобудування та архітектури УРСР.

Варто зазначити, що злочинців теж страчували «роздільно». Юдеїв (виключно за допомогою «кошерного меча») - на південній горі, а християн - на горі з північної сторони замку… Страчувати засуджених мав право лише “сертифікований” кат, - в іншому випадку то було не виконання вироку, а беззаконне вбивство. Сатанівський магістрат, зазвичай, користувався послугами заплічних справ майстрів із Кам'янець-Подільського. Траплялося, що засуджені до страти чекали на виконання вироку десятиліттями!…

1988. Фото Д.В.Малакова.

1995. Фото М.І.Жарких.

Східна башта.

1905. Фото П. Мокроуса

1920-і роки. Фото С.Таранушенка і П. Жолтовського з експедиції Харківського музею українського мистецтва.

1995. Фото М.І.Жарких.

…Після 1831 року замок фактично стояв пусткою. Частина його споруд сяк-так використовувалася під склади, частина – під в’язницю. Повний гаплик фортеці настав наприкінці ХІХ століття, коли поруч почали зводити цукроварню. Першу чергу заводу пустили вже восени 1899 році. Головним акціонером заводу та ініціатором його спорудження стала графиня Клементина Тишкевич-Потоцька (1856 - 1921). Це була одна з найкрасивіших аристократок того часу. Колись ця панночка примудрилася звабити спадкоємця австро-угорського престолу кронпринца Рудольфа. Той навіть хотів з нею побратися. Аби уникнути морганатичного шлюбу красуню хутко спровадили якомога далі з Відня та швиденько підшукали для неї чоловіка - графа Яна Тишкевича.

Західна башта.

1905. Фото Павла Мокроуса.

1932. Фото П. Жолтовського з експедиції Харківського музею українського мистецтва.

1988. Фото Д.В.Малакова.

1995. Фото М.І.Жарких.

Враховуючи, що замок вже був нікому не потрібен (сама власниця міста воліла жити у Парижі), його мури та башти почали розбирати на будматеріали для зведення фабрики. «Батько подільського краєзнавства» Юхим Сецинський, побувавши улітку 1901 року в Сатанові, зокрема занотував:

«Донедавна околиці замку були пустопорожнім місцем, але два роки тому тут влаштовано величезний цукровий завод, і тепер біля замкових руїн підносяться величезні будівлі з високими димохідними трубами; скрізь гул, стукіт, суєта. Для заводських потреб подекуди засипаються рови, зривається кам'яне мурування тощо».

Розвиваючись, завод і далі наступав на замок, поки від останнього не залишилися жалюгідні три вежі та лише одна стіна з колишніх п’яти.

Північна башта.

1920-і роки. Фото С.Таранушенка і П. Жолтовського з експедиції Харківського музею українського мистецтва.

Стіна обернена на північний схід, а вигляд – з півночі

Загальний вигляд із заходу

1988. Фото Д.В.Малакова.

1995. Фото М.І.Жарких.

1924 року місцева влада збиралися взагалі знести залишки давнього укріплення по-революційному, «до основанья». Мовляв, руїни загрожують життю та здоров’ю людей (хазяйновиті подоляни розбирали на каміння залишки мурів і трапилося кілька нещасних випадків). Але на захист пам’ятки горою стали історики. Врешті в Харкові (тоді столиці Радянської України) ту постанову скасували. Крім того, у столиці розпорядилися провести реставрацію і виділили на те 5000 крб. Нагадаємо, що за рік до того в СРСР провели грошову реформу і на той час це були величезні кошти. Але реставрацію ніхто не почав і куди поділися ті гроші - невідомо.

Вдруге укріпленню не поталанило наприкінці 1980-х років. Тоді замок теж зібралися відновити. Інститут «Укрзахідпроектреставрація» (м. Львів) навіть розробив повний проект реставрації частини замку, що збереглася, та відбудови знищеної. Проект завершили як раз до 1991 року. Далі можна не продовжувати… В кризу 90-х якось було не до відродження замків. Про давні грандіозні плани сьогодні нагадують хіба що кілька фотокопій частини проєктної документації, що зберігається в краєзнавчому музеї Городка. Залишається надія, що з перетворенням Сатанова на курорт світового рівня знайдуться інвестори, що відродять давню твердиню...

Декілька планів та карт...

"План міста Сатанова з околицями", що це насправді навіть не план, а фрагмент якоїсь топографічної карти початку 19 ст, і що оригінал зберігається в РГВІА (ф. 846, оп. 16, д. 22568, арк. 1)

План Є. Сецінського

План з "Пам'ятників містобудування..."

Погляд з орбіти протягом 2010-2020 років

Текстове джерело:

Дмитро Полюхович. Фрагменти з чернетки книги про Сатанів.

Джерела:

Дмитро Полюхович

polona.pl

http://www.tovtry.km.ua/ua/ist_arh/gr002.html

https://www.pslava.info/SatanivSmt_Zamok,268806.html

http://www.pinakoteka.zascianek.pl/Orda/Orda_Podole_R2.htm

https://forum.zamki-kreposti.com.ua/forum/124-сатанов/

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.