Спадщина. Тарноруда Хмельницька. Храм Матері Божої Святого Скапулярія. Експедиція 2016 року.

Сьогодні розповідаємо про перший з двох храмів у селищі Тарноруда, що на Хмельниччині...

...Багато століть тому на пагорбах над болотистим Збручем росли густі зарослі терну, а до річки спішив потічок Тарнорудка. Якось випало тут полювати якомусь Андрію з Рипна, і коли він вибрався крізь терен на вершину пагорба, раптом побачив образ з Ісусом. Схвильований знахідкою, мисливець відніс ікону до себе додому - та на ранок її вже там не було. За казково-іконною традицією, герой ще два рази відносив образ додому, але той вперто повертався до тернових кущів. Нічого було робити: біля образу на пагорбі влаштували капличку, образ розрекламували як чудодійний - і до тернових кущів заспішили прочани. Два безіменні брати в 1355-1365 роках зводять тут перший католицький храм - ще дерев'яний.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Фото з castles.com.ua від 2008 року...

Фото від AndyTravel з 2012 року...

У 1583 році Тарноруда отримала Магдебургію. За своє життя вона встигла побувати в руках Одровонжів, Костків, Сенявських, Любомирських, Дуніних, Чарторийських, Малчевських. Ігнацій Малчевський, одружений з Антоніною з Сангушків Дуніною (саме їй присвятив шляхтич Антоніни), переносить свою резиденцію у Тарноруду. Вона була єдиним з тернопільською Тарнорудою містечком, навіть поділялася на райони-кути: Ксьондзівку, Піскарівку, Вигнанку і Керніки.

Та ми ж про храми хотіли... Так от. На місці дерев'яного Катерина з Шембеків Сенявська зводить муровану святиню у 1643 році(саме цим роком датують появу римо-католицької парафії в Тарноруді). Храм освятив кам'янецький єпископ Стефан Рупнеський(він же свого часу, перед переїздом до Луцька, освятив храми в Червоногруді, Товстому, Старій Сеняві, Плоскирові тощо).  

Колись, на фасаді були присутні герб та пам'ятна плита, яких у 2016 році вже ми не побачили...

У 1754 році церкву було перебудовано в пізньобароковому стилі коштом Чарторийських. Храм оточували старі дерева. Хоч яким велетенським був храмовий двір, та й він не вміщав всіх коней та возів під час прощ до чудотворного образу (3 травня та на Успіння). Стіни храму були до 1,5 метрів завтовшки, склепіння були вкриті рослинними орнаментами. Сім вівтарів храму були багато оздоблені. Чудотворний образ (69,5 на 54 см, олійна фарба на полотні) знаходився за трьома заслонами в головному вівтарі. В 1773 році образ "вдягнули" в срібні шати з золоченою короною. З досліджень польських реставраторів відомо, що на початку XVIII століття ікона пережила пожежу, перемальовувалася, а потім зберігалася в занадто вологому приміщенні.

2016

Скоріше за все, всі ці негаразди з образом відбувалися під час гонінь на католиків і Барської конфедерації.

У 1802 році склепіння храму потріскалося після землетрусу 14 серпня. Вежі і мури, які видно на старих зображеннях храму, охороняли цвинтар, що лежав навколо святині. Відомо, що під час мес до неї вносили статую св. Яна Непомука. За однією з версій, саме ця статуя стоїть зараз біля храму в тернопільській Тарноруді: хоча носити кам'яну фігуру важкувато навіть для кремезних чоловіків.

На початку XX століття (до 1909 року) ксьондзом в Тарноруді був Броніслав Карчевський. Він організував при храмі хор і оркестр, закупивши весь потрібний комплект інструментів. Славився суворістю до пияків, любив розганяти загулявших за північ веселунів у місцевій корчмі. Його наступника Броніслава Роговського в часи громадянської війни охороняли від біди місцеві озброєні парубки. Саме Роговський в 1920 році вивіз чудотворний образ з Тарноруди до Тернополя. Відвозив його своїми гарними кіньми селянин Кушнірчук. Як тільки виїхали за Тарноруду, слухняні коні начебто раптом зупинилися і не рушали, хоч як їх не примушувати бігти далі. Священник тоді розгорнув ікону і "благословив" нею село за спиною - і коні відразу побігли далі. В самому ж храмі помістили копію ікони (зараз ця копія знаходиться в каплиці в Гречанах під Хмельницьким). Сам образ пізніше вивезли до Кракова, а звідти до містечка Рожищ. Зараз він знаходиться у храмі міста Зєльонка Паслецька.  

В 1934 році святиню було зачинено, в приміщенні влаштували клуб і танцювальну залу, а ще, певний час тримали збіжжя. Підземелля з криптами було засипано. 5 серпня 1935 року було знищено храмові вівтарі, порубано лавиці та дерев'яні скульптури - щоб не заважали танцювати. Храмову бібліотеку спалили. В храмі влаштовано склад міндобрив. Але хоч і служив він радянській владі вірою (хм) і правдою, слідкували за ним погано: з даху здерли бляху, добрива заливали дощі, пізніше обвалилися старі склепіння. І як сказано в однієї польській книжці, присвяченій Тарнорудському образу - 600(!)тарнорудських сімей в той час вислали до Казахстану.

Про чудеса та книжка теж пише: коли в часи ксьондза Броніслава Роговького (1910-ті) дах храму замість ґонта вкривали бляхою, майстру Хіполкові допомагав юнак на прізвище Волинський. За його свідченнями, на піддашшю над вівтарем була величезна кількість милиць, паличок, інвалідських протезів. Причому приходили з надією не лише католики, а й православні. З свідчень: ...Одна жінка три години молилася Тарнорудському Ісусу над тілом свого сина-потопельника - і той ожив. Ще якась жінка з Зайчиків мала паралізовану руку, а після прощі все пройшло. Ну і так далі...

Відомо, що невдовзі після Другої світової, в 1945-46 роках, з "польської" Тарноруди (яка була на той час такою самою радянською, як і ця) часом приходив правити служби священник - храм в тій Тарноруді все ще діяв.

В 1990-ті роки святиню повернули вірянам, а в 1990 році проводилися роботи з відновлення храму стараннями отця Владислава Ванаґса. У 1990 році старанням його стараннями було проведено роботи по реставрації. Наступного року храм повторно освятив під титулом Матері Божої Святого Скапулярія єпископ Ян Ольшанський.

Наполеон Орда, гравюра та декілька старих фото...

Джерела:

http://www.castles.com.ua/tarnoruda2.html

http://andy-travel.com.ua/tarnoruda

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.