Спадщина. Козярі. Церква св. Дмитрія. Експедиція 2016 року.

Віддавна село славиться своєю чудовою дерев'яною церквою св. Дмитрія, дату побудови якої на підставі шематизмів відносять до 1785 року (більш поширена дата 1775 рік). Проте під час ремонту церкви у 1958 році у верхній частині заокругленої бані виявлено напис грецькою мовою, який засвідчує, що церкву побудували у 1645 році. У давнину священник проживав на парафії в Козярах. Церква села була тоді матірною для церков у Новому Селі та в Сухівцях. До парафії також належало село Голошинці.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Наприкінці ХІХ ст. значно зросло населення Нового Села. Тут було створено самостійну парафію, а у 1907 році - Новосільський деканат. Церкви в Козярах і Сухівцях стали дочірніми церквами матірної церкви у Новому Селі. Парохами були священники з Нового Села. У 1946-1989 роках парафія і храм належали РПЦ (Російській Православній Церкві). Церква в Козярах діяла періодично, богослужіння відправляли 3-4 рази на рік."

Старенька церквиця – окраса нашого села, розповідає протоієрей, отець Богдан Гудзій. Священник каже, що церкву до Козярів перевезли з Карпат і тут вже склали, обійшовшись без жодного цвяха. Сама будівля стоїть на північному краю цвинтаря, поблизу нового мурованого храму, у північній частині села. Це – невелика тризрубна одноверха будівля із гранчастими формами, маленьким вівтарем, орієнтованим до південного сходу.

Під опасанням стіни зберегли з відкритих, не фарбованих брусів зрубів, над опасанням - шальовані вертикально дошками та лиштвами. Наву завершує низький восьмерик оббитий бляхою, вкритий невеликим верхом, який вінчає ліхтар з маківкою. На схід від церкви існує мурована стінного типу дзвіниця з трьома дзвонами, а поряд - старі кам'яні надгробні пам'ятники початку XX століття.

Особливість церкви - відсутність будь-яких прибудов, а також єдиний вхід з півночі до бабинця.  «Певний час священнослужителем храму був отець Степан Кебало, а з 1988 року на парафію прийшов я, - розповідає отець Богдан Гудзій. - Роками богослужіння у церкві дозволяли проводити лише на Різдво та Великдень».

Священник каже, що жителі села є постійними жертводавцями церкви. Один із них - Богдан Булема, який тривалий час жив у США, і на старість повернувся до рідного села. Він не тільки дав гроші на збереження старого храму, але й взяв на себе левову частку під час будівництва нової, кам’яної церкви, що постала поруч із дерев’яною. Фундатор через кілька років після прибуття до села помер, його поховали на церковному подвір’ї.

Хоча у Козярах нині дві громади – Української Православної церкви Київського патріархату та Української греко-католицької церкви, відправи відбуваються у двох храмах, куди ходять віряни двох конфесій. Спільно відзначають тут і празник святого Димитрія, який народився у родині козака, полкового сотника, у містечку Макарові на Київщині, а пішов у засвіти в 1709 році. Після 43 років з часу поховання його нетлінні мощі відкрили. Нині вони покояться у Спасо-Яковлівському монастирі у Ростові.

Погляд на останок

Джерела:

http://decerkva.org.ua/ter/koziari.html

http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/tour_news/tour_evens/61649/

"Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм". Тернопіль: ТОВ "Новий Колір", 2014 - 520 с.

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.