Спадщина. Млиниська. Колишня каплиця без титулу (св. Йосипа???).1912. Експедиція 2016 року.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Перша ж письмова згадка про Млиниська тхне зіпсутим квартирним питанням: в 1650-1669 роках Янівський ксьондз з промовистим прізвищем Самуель Собєрай судився за землю і людей на ній з господарем Янова, котрий заснував "село нове при кобиловолоцькому тракті, від багатьох млинів на кобиловолоцькому потоці зване Млиниськами". З ким конкретно сварився жадібний священник, не вказано, а вибір взагалі чималий: Млиниська у різні часи належали Богушам, Скарбкам, Баворовським (І половина ХІХ століття), Лосям (ага) і Дунін-Борковським.
Адам Баворовський, купивши Млиниські, віддав їх посагом своїй дочці Пауліні (1831-1903), коли вона йшла заміж за Володимира Лося (1826-1873). Далі село відійшло до їхньої дочки Ельжбети (Єлизавети, 1864-1929), заміжньої з відомим геральдистом Єжи Севером Дунін-Борковським (1856-1908). Останнім власником села був їхній син Петро Дунін-Борковський (1890-1949).
У 1846-47 роках майже всі мешканці села вимерли від епідемії холери. Граф переселив сюди людей з центральних областей Польщі, яких місцеві мешканці називали "мазурами".
Панам треба десь жити - і вони жили у пізньокласицистичному палаці в парку. Палац до наших днів не дожив, він навіть до перемоги над нацизмом не дотягнув, зник у Другу світову. Тоді ж зник і його власник, Петро Борковський - разом з родиною. Але цей пізніше вигулькнув у Римі, де й доживав віку.
Хто і коли палац збудував, докладно не відомо (по другій версії - Лосі заклали в Млиниськах розкішний парк з рідкісними деревами та збудували величезний палац.). Щоліта з усіх куточків Польщі сюди з'їжджалася аристократична молодь, яка проводила свій час у забавах, балах, різних ігрищах, полюванні в лісі. Відомо проте, що у 1925 році горів його другий поверх, споруду відразу відбудували, але зробили її нижчою, ніж була.
Перший поверх з великою їдальнею та маленькими салонами натомість пожежу пережив без втрат. Парк навколо палацу мав кілька широких липових алей: дерева були набагато старші від будівлі. Парк, за яким гарно доглядали, переростав у ліс. Тут було затишно, тому не дивно, що Дунін-Борковські, які володіли також чималим маєтком у Струсові, воліли проводити час тут, в Млиниськах. Залишки парку збереглися і зараз є пам'яткою природи місцевого значення. Ще донедавна парк прикрашало екзотичне, майже столітнє тюльпанове дерево. Через байдужість його знищено у 1991 році.
Певно, панам і молитися десь треба було. Перша - ще дерев'яна, оббита дубовою корою - римо-католицька каплиця у Млиниськах з'явилася у 1877 року стараннями графині Пауліни Лось. Не так у Млиниськах, як у панському маєтку, в парку. Можливо, власники гралися у модну на той час органічну архітектуру, інакше для чого аж така скромність?
Теперішня й нині мурована споруда походить з 1911-1912 років. Робота якісна. Андрій Бетлей у своїй статті про храм у 17 томі "Костелів і кляшторів давнього воєводства Руського" припускає, що перед нами робота когось з архітекторів Львівської політехніки. Сюди вже вчащали не лише пани - більшість населення Млиниськ на початку XX століття були етнічними поляками, українців тут проживало заледве кілька родин. Коли ті етнічні поляки у 1945 році рятувалися від комуністичного щастя еміграцією, вони, ймовірно, прихопили з собою чимало з храмового майна.
Не дотягнулися руки комуністів до храму, тому він і зараз є прикрасою села. Хоча, зважаючи на відсутність католицької громади, не діє. Ним користувалися до 1945 року коли в часі сумнозвісної операції «Вісла» польське населення було переселено до Польщі. Пізніше в приміщенні відкрили пошту, а потім склад міндобрив, а згодом склад запчастин до сільськогосподарських машин.
Але можливо, у 2014 році, храм відремонтовано, було перекрито дах, але він знову пошкоджений і негода помалу починає лущити стіни. Неоготичний за архітектурним задумом, споруджений з цегли, має класичні високі аркові вікна прикрашені вітражами та химерними дерев’яними рамами. Нава прикрашена красивою сигнатуркою, але хрест, який завершує її, вже знову похилився.
Передній фасад храму вінчає витесаний з каменю хрест. Над вхідною аркою, з двома колонами, розташована фігура Ангела. Храмові сходи помаленьку заростають травою. У вівтарній частині храму з зовнішньої сторони споруди, знаходяться сходи, якими можна потрапити на дах святині. В середину храму попасти не вдалося, зачинено. Хоча через шпарину видно, що вівтар ще зберігся, але не повністю.
Джерела:
http://www.wikiwand.com/uk/Млиниська_(Жидачівський_район)
https://landmarks.in.ua/oblast/ternopilska/mlynyska
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища. 
Підписуйтесь на сторінки проєкту на:
Технічні партнери проєкту:
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні 
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>> 
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Коментарі
Дописати коментар