Спадщина. Рудки. Церква Успіння Пресвятої Діви Марії. 1685-1728. Експедиції 2014/2017 років.

Рудки засновані 1472 року, а відомі з XIV століття як хутір села Бенькова Вишня (нині - Вишня). У I половині XVIII столітті Рудки отримали магдебурзьке право, а 1867 року стали повітовим центром. Як Вишня, так і Рудки тісно пов'язані з родиною Фредрів, найвідоміші представники якої - драматург Олександр Фредро і митрополит Андрей Шептицькій. Шикарний маєток Фредрів розташований у Вишні, а в церкві в Рудках Фредри поховані.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Назва "Рудки", ймовірно, походить від слів "рудава", "руда". Так слов'янські племена називали болота, в ґрунті яких виступала рудувата або червонувата глина. Смуга таких боліт проходить в районі Рудок. Рудки, як присілок Бенькової Вишні, згадується ще у XIV столітті. У 1472 році вони вже виступають, як окреме село, що знаходилося в руках родини Тарлів. У 1600 році їх власником був Юрій Мадалінський, в 1615 році - Юрій Чурило, в 1664 році - Андрій Грудовський. У XVIII столітті Рудки спочатку належали Собєським, потім - Урбанським. У власність Фредрів місто перейшло у ХІХ столітті.

У II половині XIV століття - I половині XV століття у Рудках була заснована парафія та споруджений перша дерев'яна римо-католицька церква, консекрована єпископом П. Хжонстковським (1435-1452) під титулом св. Войтеха. 1550 року храм відбудували після того, як його знищили татари. У II половині XVI століття парафію було відновлено після майже півстолітнього періоду протестантизму, святиню відремонтовано коштом Мадалінських. У 1685-1728 роках спорудили сучасний мурований бароковий храм завдяки Урбанським.

Храм зведений з цегли у стилі бароко, тринавний, базилікального типу з напівкруглою апсидою. По осі центральної нави із заходу в XIX столітті прибудований притвор, у південного фасаду — невелике, прямокутне в плані приміщення. Бічні нави значно нижче центральної. Фасади оформлені пілястрами та лопатками. Головний фасад завершує високий двоярусний фронтон, пластика якого складається з волют, пірамідальних обелісків в кожному ярусі, лиштв вікон і ніш.

У 1672 році мав 12 вівтарів, серед них головний — з чудотворною іконою Матері Божої з Дитятком та образами Успіння матері Божої та Св. Войцеха. Чудотворна ікона, відома як Матір Божа Рудківська (перша половина XVI століття) знаходилася ще у старій римо-католицькій церкві з 1612 року. За переказами, цей образ з православного храму на Поділлі чудесним чином зберігся після того, як церкву на початку XVI століття спалили татари. Залишились на іконі лише деякі сліди вогню. Образ став об'єктом особливого культу. Його вшановували не лише прості люди, але й королі Ян Казимир, Михайло Вишневецький, Ян III Собєський. 2 липня 1921 року Перемишльський єпископ Йосип Пельчар (беатифікований у 1991 році) коронував чудотворний образ.

У 1735-1736 роках було збудовано муровану дзвіницю за кошти о. Я. Гродзького. Вежа квадратна в плані, має 4 яруси, складена з цегли. Верхній бароковий ярус було надбудовано в другій половині XIX століття. Найстарішою частиною являється нижній ярус з контрфорсами на кутах і закладеними під час перебудови XIX століття арковими воротами.

Є припущення, що дзвіницю перебудовано з оборонної вежі замку. Рудки були укріпленим містом. Карти Міга та дані кадастрової карти 1856 року окреслювали міські укріплення, як земляні фортифікації у вигляді валу і рову.

1741 року церкву консекрував архієпископ М. Вижицький під титулом св. Войтеха, Успіння П.Д.М. та Всіх Святих. У 178?-179?, 189?, 1912 та 192?-193? роках відбувались ремонтв та реставрації святині. 2 липня 1921 року єпископ Й. Пельчар здійснив коронацію образу Матері Божої Рудківської з головного вівтаря.

Церкву було закрито радянською владою у 1946 році. Чудотворну ікону та інше церковне майно таємно вивезли у Перемишль. В храмі влаштували продовольчий склад. У травні 1989 року повернуту церкву освятили, а 15 серпня в день Успіння Пресвятої Діви Марії у Рудках відбувся перший після багатьох років відпуст.

На жаль, 1992 року чудотворний образ, який отримав назву Королеви Бескидів, разом з прикрасами викрали з церкви в Ясені, де з 1968 року він знаходився. У травні 1989 року майбутній єпископ о. Рафал Керницький освятив повернену римо-католицьку церкву. А 11 листопада 1995 року в рудківську церкву повернулася копія чудотворного образу, яку 2 липня 1996 року коронував львівський архієпископ Мар'ян Яворський. У 2003 році храм став Санктуарієм. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

Головна цікавинка храму — каплиця-усипальниця родини Фредро. В каплиці зберігся необароковий дерев'яний вівтар з 70-х років XIX століття з гербом Фредрів Боньча і дерев'яними фігурами Христа і Марії з XVII століття. Важкий люк закриває хід до крипти, де поховані Фредри. Заслуговує на увагу необароковий надгробок Олександра Фредра і його дружини Софії з Яблоновськіх, виконані з чорного мармуру у львівській майстерні Абеля Марії Пер'єра. У крипті під каплицею стоять п'ять саркофагів: кам'яний саркофаг коронного чесника Яна Собєского з гербом Яніна і чотири сучасні саркофаги з пісковику з прахом Олександра Фредра і членів його родини.

Джерела:

http://rkc.in.ua/index.php?l=u&m=k&f=ozlvsa&p=lvsaruud

http://andy-travel.com.ua/rudki

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.