Спадщина. Жовква. Синагога. Кінець XVII століття. Експедиція 2021 року.

У XVI столітті Європу охопили релігійні війни. Євреї мігрували в Річ Посполиту, зокрема, на теперішні українські терени. Вони осідали переважно в містах, оскільки в селах їм не надавали прав на землю. У великих полісах, наприклад, у Львові, вони стикалися з конкурентами, – вірменами, греками – які також торгували. На українських землях виникали нові містечка, і там євреї знайшли для себе місце. Пересічно євреї займалися торгівлею, купецтвом, лихварством, кравецтвом, шевством тощо.

Жовква. Спершу лише в межах свого розселення, а з поступовим розширенням прав – і на ринковій площі. Року 1616 євреї сформували громаду і вже могли зводити синагогу, микву та кладовище. Їхня чисельність збільшувалась.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Дружина Жолкевського, Регіна з роду Гербуртів, керувала містом, коли правитель був у від’їзді. Вона вирішила змінити міграційну політику, обмеживши права юдеїв. У 1619 році видала указ, згідно з яким юдей, охочий замешкати в Жовкві, мусив сплатити 50 гривень на побудову міських фортифікацій, а також відпрацювати повинність. Віктор Заславський додає: в одному з листів до чоловіка Регіна погрожувала йому розлученням, якщо той не обмежить наплив євреїв до міста.

У другій половині XVII століття Ян III Собеський став дідичем Жовкви, а згодом – монархом Речі Посполитої. Провінційне містечко – стало королівською резиденцією і політичним центром. Собеський був прихильним до євреїв. Тому розширив їхні права й декілька разів давав дозвіл на будівництво мурованої синагоги. Король був зацікавлений, щоб у його місті все було добре. Єврейський квартал розташовувався біля міських брам, через які часто входили мандрівники з Литви. Тоді ж у Жовкві відкрили першу в Східній Європі єврейську друкарню. Король був зацікавлений, щоб усі квартали міста мали хороший стан.

Коли набігали турки та татари, у місті було менше грошей, ніж у звичайний час. А після Віденських перемог Собеського турки вже не мали достатньої сили, щоб доходити аж до Львова. У місті з’явилася королівська резиденція. Туди приїжджали посли, дипломати. Був рух, життя, торгівля. І завдяки цьому в євреїв з’явилися кошти на будівництво. Зводити синагогу почали тоді, коли в юдейської громади з’явилися ресурси. Сам король позичив громаді 800 золотих і дозволив користуватись монаршими кам’яними копальнями.

У 1691 році осередком життя єврейської громади була північна частина міста при брамі, що називалась «Жидівською». У дільниці діяла школа для хлопчиків, де вивчали Святе Письмо, власна різня (їдиш шхіту) для кошерного м’яса. Найважливіше – синагога й лазня з миквою. Усі три заклади були пов’язані між собою ритуальним значенням: перед молитвою юдеї мусили прийняти омовіння і зануритись у воду в микві. А перед цим потрібно було помитися у лазні. У цій частині Жовкви й виріс новий юдейський храм. Дерев’яну синагогу, що була на цьому ж місці, розібрали та збудували іншу. Муровану, міцну, оборонну. Якби виникла загроза нападу, громаду захистили б товсті стіни, міцні двері. Вікна вмисне збудували високо. Синагога постала ще в ренесансному стилі. Втім у тодішній Європі вже будували по-іншому. Можливо, автором споруди був архітектор П. Бобер. Будівництво почалося у 1692 році. Пізніше прибудовані західна частина і контрфорси.

підемо знову на вулицю...

Арон кодеш – вівтар, де зберігали Святе Письмо – стояв при східній стіні. Головний вхід – при західній. Всередині синагогу прикрашали цитати молитов на івриті, розписи зодіакальних знаків, левів, павичів й аркатурний поясок під вікнами – суто ренесансова річ. До молитовного залу з південної сторони прибудували жіночі галереї, обов’язкову частину синагоги, що називалася “езрат наше”. Ця зала мала окремий вхід. Жінки не могли бачити того, що відбувається в молитовному залі. Молитва доносилася лише чоловічим голосом. Щоб збудувати синагогу, громада мала отримати дозвіл не лише від міської влади, а й від костельної. У католицькій Польщі Церква пильно відстежувала розміри й вигляд майбутніх сакральних споруд. Існували й такі дозволи, у яких було сказано, щоб на верху синагоги віряни чи містяни могли оборонятися. Такі синагоги є в Луцьку, Сатанові, їх одразу будували з аттиком і бійницями для ведення вогню.

Трошки архівного...

Спорудження синагоги у Жовкві. Малюнок Яна Матейка

1905. фото А. Friedrich

Початок ХХ століття

міжвоєнний період

інтер'єри

1985. Пам'ятники містобудування і архітектури

2008. Фото Зенона Боровця і Богдана Тхора

Після пожежі 1833 у році синагога була відновлена. Будівлю укріпили, додали трохи красот. Вперше відреставрували й реконструювали. Жінки більше не поміщалися в галереях, тому їм добудували додаткові на другому поверсі, над входом. Шість вікон, які зробили тоді в молитовному залі, аби з’єднати з ним нову жіночу молитовню й сьогодні бачимо в середині синагоги. У ті роки синагога набула форми, яка проглядається до сьогодні.

На храмі добудували аттик із бійницями. Ці елементи були радше стилістичним доповненням, аніж необхідністю. Стріляти з бійниць так і не довелося. Фасад пулиша, вхідної частини синагоги, привертав увагу уже не лише тинькуванням. Відтепер на ньому вигиналися маньєристичні лінії порталів. Найістотнішою реконструкцією була зміна конструктивної схеми. Одна опора у вигляді чотирьох близько розміщених колон, між якими містилася біма, не втримала склепленого перекриття великого молитовного залу. Тому нові хрестові склепіння тепер оперли на чотири розсунуті колони, які поділили перекриття на дев'ять однакових піль.

2017. Наша попередня експедиція до Жовкви — тоді в середину нам попасти не вдалось...

На початок XX століття припала серія архітектурних невдач синагоги. Вперше зазнала втрат під час не вельми вдалої реставрації. Роботи 1903-го (1908) були косметичними й не надто фаховими. Для відновлювальних робіт запросили театрального художника Балька. Зі стін збили старовинні розписи й помалювали їх на тогочасний манір. Тодішні мистецтвознавці зазначали у відгуках, що синагога почала виглядати, як літній театрик. Потім святиню пошкодили під час Першої світової війни, коли до міста ввійшли росіяни. Вони нищили єврейські квартали, зруйнували дерев’яні синагоги. У 1935 році будівлю відремонтували, але й цього разу нефахово. Ціла споруда реставрувалася в 1938 році, у процесі якої ліквідовано оборонний характер аттика. Наступне – під час знищення гетто. У 1943 році німці підірвали будівлю. Верхні частини колон-опор зламалися, склепіння частково зруйнувалися. Але синагога не впала.

Будівлю синагоги реставрували 1955-го. Проєкт реставрації склали на швидку руку. Її проводив архітектор Говденко. Тоді споруду потинькували, відновили цегляні колони та склепіння молитовного залу. Замість складчастого даху звели консерваційний дах, а віконця зруйнованої південної жіночої молитовні замурували. У 1963 році храм внесли у реєстр пам’яток національного значення. До початку 1990-х років приміщення використовувалося як склад. У 1980 році вели розмови про створення в синагозі музею релігії. Втім останнім спогадом святині так і залишився склад. 1990-ті роки теж виявилися буремними. У рамках програми зі збереження пам’яток на будівлю синагоги виділили кошти, закупили мідний дах. Однак згодом його вкрали.

Складена з каменю і цегли, складається з квадрата основного обсягу і прямокутної триповерхової прибудови із заходу. З півночі та сходу укріплена контрфорсами, завершена аттиком. Головний фасад має портали в стилі раннього бароко. Чотири опорних стовпи, розташовані в центрі залу, ділять його на дев'ять рівних обсягів. Система хрестових склепінь створює примхливий переплітається візерунок. Велика синагога розташована у Жовківському історико-архітектурному заповіднику і юридично належить Львівській галереї мистецтв. Повна реставрація вимагає фінансування. Хочеться вірити, що відбудова вдасться. Передовсім це спільна спадщина, тому відповідальність за відновлення – також спільна. Вона стоїть. Але руйнівні процеси відбуваються… Її треба рятувати, бо що довше вона буде ось так стояти, то більше коштів треба буде вкладати для відновлення. Пам'ятка належить до рідкісних творів архітектури в стилі ренесансу львівської школи зодчества.

і на останок. 2021. Панорами...

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities

Джерела:

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/velika-sinagoga-v-zhovkvi-khram-bez-sentimentu/

https://www.pslava.info/ZhovkvaM_Synagoga,204360.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/Синагога_(Жовква)

https://photos.yadvashem.org/index.html?language=en&displayType=image&strSearch=zolkiew

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.