Спадщина. Жванець. Замок. Експедиція 2019 року.

Хотинська твердиня і виглядає ефектніше, і “розкручена” у тисячу разів більше, але Жванець ненабагато поступається сусідній “туристичній Мецці”. Нині Жванець — маленьке містечко (десь до півтори тисячі осіб) Кам'янець-Подільського району Хмельниччини. Стоїть у місці злиття Жванчика та Дністра. Звідси й назва.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Перша писемна згадка про поселення датована 1431 роком. Про село Жванець йдеться в грамоті короля Владислава Ягайла, якою він надав землі над Дністром лицареві Свічці з Ленчина. Село мало дуже зручне розташування, тож незабаром розрослося до містечка, якому 1646 року король Владислав IV Ваза надав магдебурзьке право.

Від спадкоємців Свічки Жванець перейшов до Теодорика з Бучача і Язловця, по тому — до Срочицьких. Коли Анна Срочицька, остання зі свого роду, стала дружиною подільського воєводи Александра Конєцпольського, містечко як посаг відійшло родині чоловіка. Згодом Жванцем володіли Калиновські та Лянцкоронські. Містечко встигло змінити також кілька варіантів назви: Званеція, Званеч, Званец та Званча.

До «великої» історії України Жванець потрапив восени 1653 року, коли козаки Богдана Хмельницького блокували у містечку та його околицях коронне військо на чолі з королем Яном Казимиром. Враховуючи жалюгідне становище поляків (у їхньому таборі панував голод і епідемії) та чисельну перевагу їхніх супротивників (30-40 тисяч вояків у Хмельницького, плюс союзні кримці хана Іслам-Гірея), очікувався програш короля. У відкритий бій Богдан не квапився, сподіваючись, що полякам діватися нікуди, тож рано чи пізно вони здадуться без бою.

Аж тут надійшло повідомлення про рішення Земського собору Московського царства щодо протекції Московії над Україною і готовності розпочати спільну війну проти Речі Посполитої. За цих умов хан Іслам-Гірей цілком слушно вирішив, що знищивши Польщу, Москва одразу ж попхається до його рідного Криму. Тож миттю змінив політичну орієнтацію і почав сепаратні перемови з Яном Казимиром. Останні закінчилася укладенням угоди від 5 (15) грудня 1653 року. Польський король за своє визволення мусив сплатити ханові контрибуцію у розмірі 100 тисяч злотих. Крім того, поляки дозволили кримцям 40 днів безкарно грабувати Волинь. Останнє, звісно, не афішувалося.

Здавалося б, безнадійне “жванецьке сидіння” внаслідок переорієнтації кримців закінчилося для поляків несподіваною перемогою, а Хмельницькому не залишилося нічого іншого, як податися до Переяслава, де 8 січня 1654 року було укладено сумнозвісний договір з Москвою. Але - як вказує Л. Д. Пріцак в своїй праці "Так званий Переяславський договір 1654 року і його проблеми":

...Переяславський договір як такий 8 січня 1654 року не підписувався, а була ціла система документів Переяславських актів, що складається з чотирьох етапів.

Перший – царське посольство, очолюване кн. Рєпніним до Польщі у липні-серпні 1653 року;

другий – Земський Собор 1653 року;

третій – Переяславська Рада 8 січня 1654 року і промова Б. Хмельницького;

четвертий – юридично укладений договір 27 березня 1657 року, але не у Переяславі, а в Чигирині та Москві.

Отже, ототожнювати т. зв. Переяславський договір з одним з етапів Переяславських актів, що відбувався 8 січня 1654 року, не є правильним. І тому треба остаточно залишити Переяславську Раду як документацію до Переяславського договору...

Повернемось до замку...

Залишки брами

з двора і з зовні...

це польська світлина, коли й в де на території вона зроблена невідомо...

Отже — Замок на скелі. Його звели ще у XV столітті, й не виключено, що на місці ще давнішого укріплення. Є екзотичні версії, що фортеця тут була ще на початку І століття нашої ери. Може, й так – місце аж надто зручне: височенний скелястий мис, з трьох сторін захищений природними водоймами — Дністром, петлею Жванчика та ще й річечкою Вільшанкою (цей потічок також називають Кармеліткою).

подивимось на замок з небес

Його стратегічне розташування також надзвичайно вигідне — замок контролював рух суден Дністром і водночас – місце традиційної переправи через цю чималу річку. В XVI та на початку XVII століття Жванець (замок і міські укріплення) стає другим за значенням після Кам’янця-Подільського стратегічно-оборонним вузлом Поділля.

До наших днів з укріплень Жванця найкраще збереглася Північна башта. Від інших стирчать лише жалюгідні рештки. До честі жванчан — замчище вичищене від кущів і бур'янів, досить охайне. Для “небрендових” фортець це така рідкість.

 

Відповідно до розвитку озброєнь і пов'язаних з цим змін у військовій науці, замок неодноразово перебудовували. Найбільше – за кам'янецького старости та генерала Подільських земель Валентія-Александра Калиновського. Багато істориків навіть вважають, що наприкінці XVI – на початку XVII століття, провели не реконструкцію старого замку, а будівництво абсолютно нового.

Під час Хотинської війни з турками (1621) твердиня дещо постраждала, але несуттєво. Одразу по закінчені славетної битви у Жванці зупинялися поранений гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний і польський королевич Владислав. Замок відбудував Станіслав Лянцкоронський, який став власником містечка від 1626 року.

Менше поталанило укріпленню за Хмельниччини. Тоді руйнування були набагато суттєвіші. Не встигли по тому відремонтувати поруйноване, як почалася війна з Османською імперією. Щоправда, замок зруйнували не яничари. Турки 1672 року захопили Жванець без бою — вся замкова залога разом з місцевими жителями накивала п'ятами до Кам'янця.

Найбільших пошкоджень укріпленню завдали не турки, а жовніри Яна Собеського, які невдовзі відвоювали містечко. Майбутній король добре розумів, що утримати Жванець не зможе, тож наказав усе спалити та зруйнувати, аби османи не могли використовувати стратегічно важливе укріплення.

Після повернення Поділля до складу Речі Посполитої (1699) Жванець втратив стратегічне значення. Замок з військового укріплення перетворився на резиденцію Лянцкоронських. Але мир не настав. Під час турецько-татарського нападу (1768) та під час захоплення міста барськими конфедератами (1769) замок знову руйнують.

В ХІХ столітті замок уже майже не використовується і поступово руйнується. Посприяли цьому хазяйновиті подоляни, які почали розтягати його мури та вежі на будівельне каміння.

як завжди, трошки історичного... трошки мап, планів та фото

крупніше

У 1843 році розорений замок відвідав російський імператор Микола I. Результатом монаршого візиту стало те, що вже наступного 1844 року російський уряд викупив Жванець і замок у тодішнього власника містечка – поміщика Олександра Комара. Враховуючи вигідне стратегічне розташування та близькість кордону з Австрією (до Збруча лише 3 км), військове відомство планувало звести тут надсучасне укріплення, яке б повністю перекривало долину Дністра від можливого нападу австрійців. Але з укріпленням не склалося, і замок знову закинули.

схема з путівника «Хотин, Жванець, Окопи, Кривче» (приватне видавництво «Оіюм», 2006)

план якого не було реалізовано...

Misierowicz Alojzy 1875

Napoleon Orda

Військові повернулися сюди лише наприкінці 1920-х років, коли на тодішніх кордонах з Румунією та Польщею почали зводити “лінію Сталіна”. Поруч з Північною баштою замку звели залізобетонного ДОТа, що повністю зберігся до нашого часу.

ну і на останок - панорама

Джерела:

текст та декілька фото Дмитра Полюховича з його статті https://zbruc.eu/node/40345

https://forum.zamki-kreposti.com.ua/topic/1029-жванец-замок/

http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.Zhvanets.htm

https://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Наполеон_Орда._Жванецкий_замок.jpg

https://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Zhvantsem_fortress-plan.jpg

http://surl.li/qxach

https://castles.com.ua/zv.html

https://kresy.pl/kresopedia/zwaniec-3/

http://history.org.ua/JournALL/orientworld/orientworld_2005_1/6.pdf

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.