Спадщина. Антоніни. Залишки маєтку Санґушків/Потоцьких та фахверкове містечко. Експедиція 2019 року. Частина 1.

Селище міського типу, розташоване в Красилівському районі Хмельниччини, на річці Ікопоті, за 20 км на північ від районного центру і в 9 км від залізничної станції Антоніни. Вперше згадується в 1593 році під назвою Голодиківці. Пізніша назва — Голодьки (Холодьки, Холодки, Холодиківці). В 1629 році тут налічувалося 6 дворів.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Заїхали ми в Антоніни ми наприкінці дня, під дощем, но з надією що познімати все ж зможемо. Заїхали з півночи зі сторони Ізяслава і першими побачили два будиночки на вулиці Графський 24 та Першотравневій 1. Поїхали — Графська 24, житловий будинок.

Село перебувало у власності великих феодалів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків та Потоцьких. Вперше згадується як власність князя Юрія Острозького, який з кінця XV століття прибрав собі ім'я князя Заславського, отож далі село належало Заславським. Від 1673 до 1720 у власності Любомирських. Від 1720 до 1851 — князів Санґушків. Від 1851 до 1917 — графів Потоцьких. Протягом XIV-XVII століття ця місцевість дуже терпіла від спустошливих набігів кримських татар і турків. Так, 1593 року татари пограбували та спалили село.

Через дорогу, на розі стоїть другий будинок — Першотравнева 1, тут і житло, і магазини, і аптека...

В 1760-х роках тодішня власниця села Барбара Сангушко віддала Голодьки у довготермінове користування регенту коронної канцелярії Ігнацію Мальчевському, який був одружений на їхній сестрі Антоніні. Закохане подружжя оселяється в Голодьках. Ігнацій будує тут палац, а незабаром розпорядився закласти на берегах річки Ікопоть парк, який з часом став одним із найкращих на Волині. Творцем парку в Антонінах був маловідомий ландшафтний архітектор Кайзер. Парк був багатий на екзотичні дерева, кущі, мав велику колекцію квітів. Шикарну садибу Ігнацій Мальчевський назвав iм'ям своєї коханої дружини Антоніни. Ця назва згодом прижилася й до села.

Ще оглядаючи будівлю по Графський 24 ми побачили за нею цікавий будинок за номером 20. Зараз тут музична школа, а колись це був будинок ветеринара кінного заводу Потоцьких.

В Антонінах зберігся цілий ряд будівель колишнього палацового ансамблю і маєтку Санґушків/Потоцьких: манеж, возівня, гараж тощо. Палац був спалений в 1919 році, на його місці стадіон. Головною окрасою залишків резиденції є дві брами, що слугували в'їздом та територію комплексу зі сходу та заходу. Пілони воріт декоровані рустом та увінчані витонченими складними капітелями з маскаронами та гербами під широким карнизом з фронтончиками та вазами нагорі. Герби чергуються попарно" "Пілява" роду Потоцьких та "Погоня" роду Сангушків.

далі ми перемістилися до центру містечка і тут побачили ще пару фахверкових домів, ось один з них, про інший, мова буде чуть пізніше...

Возівня (або палацовий флігель) розташований уздовж північної межі палацової площі. Як самостійний об'єкт утворював з палацом (що не зберігся) архітектурний комплекс. Складений з цеглини. Центральний об'єм двоповерховий, бічні — одноповерхові. Цокольний поверх в північно-західній частині має склепінчасті перекриття, в інших приміщеннях перекриття по балках. У своїй об'ємно-просторовій структурі підлеглий принципам бароко: центральний об'єм, виділений по північному і південному фасадам фронтонами складних контурів, пов'язаний з бічними крилами дугоподібними в плані галереями. Планування центру визначене розташуванням тут вестибюля зі сходами, що ведуть у двосвітний зал другого поверху.

плавно переходимо до залишків маєтку Санґушків/Потоцьких — Возівня

поряд з нею з права, до возівні примикає будинок служб

Елементи оздоблень інтер'єрів будинку служб

Крила мають мансардні поверхи з люкарнами, ризаліти — по центру дворових фасадів. Планування коридорне з двостороннім розташуванням приміщень. Фасади споруди (більш повно збереглися північний, західний і східний) площинні та декоровані украй стримано: прямокутні віконні отвори, велика частина яких розтесана, підкреслені плоскими лиштвами з підвіконними прямокутними нішами під ними, стіни розчленовані лопатками, тягою, увінчані карнизом великого винесення. У трактуванні високих дахів з силуетами димарів, круглими та прямокутними вікнами-люкарнами (останні оформлені фронтончиками на колонках) простежуються приймання французького бароко. Ідентично вирішений невеликий, прямокутний в плані корпус, розташований під прямим кутом до флігеля, сполучений з ним аркой - воротами, що обмежує палацову площу зі сходу. До возовні примикає будинок служб.

Поряд знаходиться цегляний, одноповерховий прямокутний в плані манеж. Будівля є зразком малокінних манежів, що збереглися, в садибах XVIII століття на території України.

Головною окрасою залишків резиденції є дві брами, що слугували в'їздом та територію комплексу зі сходу та заходу.

останні ми розглянемо більш ретельно

кована огорожа теж яскрава

поряд, будиночок охорони

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті

Частина 2 тут...

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Антоніни_(смт)

http://andy-travel.com.ua/antonini

https://uk.wikipedia.org/wiki/Антонінський_парк

https://castles.com.ua/anton.html

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.