Спадщина. Шарівка. Таючий цукровий замок. Стан на 2015 рік.

Оригинал взят у в Таючий цукровий замок

  Харківська область не надто багата на туристичні об"єкти і історичні пам"ятки. Насправді їх одиниці. Серед них справжня перлина - маєток в селищі Шарівка.

Історія починається від Матвія Шарія, єсаула, придбавшего цю землю в 1670 році. Перший власник маєтку - Петро Ольховський, який побудуав замок з готичними вежами. В 1900 власником став барон Кеніг, власник цукрових і спиртових заводів. Він добудував маєток і створив парковий комплекс. Він запросив із Ріги Георга Куфальда, який спроєктував терасовий сад, що переходить в парк і ліс,  пруд з фонтанами, оранжереї. Все це було наповнено безліччю рідкісних рослин. Після 1917 року барон, не міркуючи надто довго, відбув з родиною до Німеччини. В 1924 році радянська влада розмістила тут протитуберкульозний диспансер. Цей заклад існував тут аж до 2008 року. Відтоді маєток чекає на свою подальшу долю, продовжуючи руйнуватись без нагляду.

  Відвідати Шарівку завжди багато охочих. Люди приїздять і самі, і екскурсійними автобусами. На теріторії є охорона, яка підкаже, куди йти і що дивитись. Вхід через цю залізну  хвіртку в кам"яному мурі.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

і можна оглядати замок з усіх боків

Вигляд сзаду

і збоку

тут є непомітні бічні двері,  якими можна прослизнути в середину і опинитись в іншому вимірі, переступити поріг потойбіччя

тут всюди залишки панування радянського медичного закладу

але з-під них проступають риси справжнього обличчя замку

в центрі кухні - піч, а тут мабуть мили посуд

Не зважаючи на такі двері, бібліотека, виготовлена із мореного дубу, зберіглася

в інших залах теж щось зберіглося

в кожній кімнаті є комін або піч

подекуди встояло і дерево, і розписи на стінах

танцювальна зала з балконом

на балкон можна дістатися, скориставшись такими сходами

Розташування в цьому палаці такої установи як тубдиспансер - це прояв осбливого вандализму. Замальовування "панелями" стін з розписами і мармурових коминів нагадує перевдягання в лагерну робу витонченої рафінованої панянки. Але навідь таке знущання не приховає її суті.

Вертаємо на повітря, щоб розледіти зблизу фасад

Від палацу сходи ведуть до озера з мостом, такого ж занедбаного як все тут

Поруч з палацом будинок управляучого, залишки оранжерей, погребів і господарчих будинків

Поруч розташоване ціле містечко будинків замкового комплексу. Їхні стіни спаплюжені не тільки часом, а ще й інвентарними номерами

В ціх будинках свого часу отримали квартири працівники диспансеру. Вони мешкають тут і досі, невідомо чим займаючись

Безумовно, вмираюча краса має свою привабливість. Ознаки тліну і розпаду вишуканого витвору заворожують, демонструючи плинність часу і придаючи таємничість і загадковість всьому, що опиняється поруч.  Але декаданс не може тривати вічно. Якщо про вмираючу або сплячу красуню  не подбати, вона загине остаточно...