Спадщина. Бердичів. Монастир Босих Кармелітів. Частина 2. Архівне.
Частина 1 тут ===>>> Після війни єдиним повністю збереженим приміщенням фортеці був дольний (підземний) храм, в якому міська влада в 1950-му році організували спортзал, який проіснував в храмі до початку 90-х. У 1958 році в будинку настоятеля відкривається професійно-технічне училище №3, яке функціонує на території фортеці до 1983 року. Також в 1958 році підіймаються питання про початок реставрації храму, яка почалася лише в 1970-х.
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
У 1967 році фортеці-монастирю Босих кармелітів було надано статус пам'ятки архітектури та почалася її повільна реставрація. Але грошей на реставраційні роботи виділялося дуже мало, у зв'язку з чим реставрація йшла з численними порушеннями: територія храму як слід не вивчається в археологічному плані, велика частина руїн зі збереженими елементами фасадів і архітектурних деталей були вивезені на звалище. Через відсутність охорони, доступ до всіх приміщень фортеці залишався відкритим для сторонніх, що не йшло на користь збереження комплексу.
план міста на 1874 рік
Так виглядала фортеця-монастир Босих кармелітів в кінці XIX-го століття
1895-1905
У 70-ті роки під час проведення реставраційних робіт працівниками Укрреставрації поруч зі входом в келії був знайдений невеликий скарб — в чаші з дорогоцінного металу знаходилися золоті монети. Скарб був переданий державі. З 70-х років у відреставрованих приміщеннях монастиря працює дитяча музична школа, а з 1979 року поряд з нею відкривається міська художня школа.
На початку XX століття праворуч від головного входу розташовувався комплекс приміщень, в яких знаходилися торгові лавки євреїв. Ці приміщення постраждали під час війни, але не були зруйновані повністю. Попри це, радянські реставратори не вважали за потрібне їх відновлювати та приміщення були розібрані на будматеріал в 1960-х.
1905
1941-1942
Фортечні вежі були знищені під час Другої світової війни. Відновлювати їх не стали
після війни
1950-ті/1950-е
Окремо потрібно згадати про систему підземних ходів фортеці та пов'язаних з нею легенд. У XIX столітті Бердичів володів протяжною мережею підземних ходів, яка з'єднувала між собою підвали й льохи купецьких будинків, а також підземелля фортеці. У 1867 році в рамках спеціально створеної комісії для обстеження бердичівських підземель було виявлено 130 підземних ходів і 78 льохів, розташованих під міськими вулицями. Ця система пагорбів, пов'язаних підземними ходами, сприяла тому, що в XIX столітті Бердичів став одним з головних центрів контрабанди у Східній Європі. Природно, підземелля Бердичева обростали численними легендами. За однією з легенд, фортеця була пов'язана з протилежним берегом річки за допомогою підземного ходу, прокладеного під річищем річки Гнилоп'ять. Теоретично, такий підземний хід міг існувати, але ніяких фактів, що підтверджують легенду немає. А найбільш смілива версія легенди, яку розповість вам кожен третій бердичівець, стверджує про існування підземного ходу, що веде з фортеці аж до самої Польщі =). Походження цієї легенди дуже легко пояснити: до 1793 року Бердичів знаходився в складі Польщі, так що будь-який підземний хід, що зв'язує фортецю і місто, вів до Польщі.
1960-ті/1960-е
1970-ті/1970-е
До 1987 року на території фортеці існували входи в підземну систему, але після того, як в 1987 році в підземеллях пропала дівчинка, всі входи в них були забутовані. На сьогодні від системи підземних ходів не збереглося зовсім нічого, лише провали в землі, які іноді трапляються на центральних вулицях міста, нагадують про те, що під містом існують залишки покинутої мережі підземних ходів. У 1990-х в центрі міста в підземні ніші посеред ночі провалилися два старих дореволюційних багатосімейних будинки, що спричинило безліч жертв. Так що історія іноді нагадує про себе такими трагічними випадками.
У 1991 році після краху радянського союзу та атеїстичної доктрини, монастир знову повернувся католицькій громаді та монахам, які почали його відновлення своїм коштом. Вже в 1991 році було освячено верхній і нижній храми Босих кармелітів і проведена перша за 65 років служба в храмі. До 1997 року були відновлені та почали використовуватися вежа, келії та нижній храм. У наступні роки реставруються будинок настоятеля і внутрішні приміщення верхнього Маріїнського храму, а також його фасад. Реставрація верхнього святині була завершена лише у 2012 році, коли вона була урочисто відкрита та освячена.
кінець XIX століття
дольний (підземний) храм
1910-ті/1910-е
1930-ті/1930-е
1970-ті/1970-е
Кам'яно-цегляну Кармелітську обитель, що підноситься на високому лівому березі річки Гнилоп'ять в Бердичеві, та складається з надбрамного корпусу, храму Непорочного Зачаття Діви Марії та п-образної будівлі келій, сьогодні, як і багато століть тому, надійно зберігають залишки кріпосних стін з бійницями та дозорними вежами. З метою підвищення обороноздатності двоярусному надбрамному корпусу (XVIII) були додані ламані контури з двома лініями бійниць і парою важких чавунних воріт, які забезпечили йому ім'я «звивисті». Він складається з двох частин з вежею-перемичкою під захистом символу ордена декорованого бароковим спливом від фронтону і з'єднаний з напівкруглим в плані виступом келійного периметра.
трохи листівок
1880-1910
1903
1905
1910-ті/1910-е
Тринефна шестистовпна хрестоподібна з трансептом базиліка Маріїнського храму (довжина - 32 м, ширина - 20 м, висота - 24 м) виконана в стилі бароко з обробкою пілястр і напівколон коринфського ордера і єдиним увінчаним невеликою сигнатуркою куполом на високому світловому барабані з широким фризом, коробовими арками віконних прорізів і люкарнами. Його центральний, вирішений увігнутим контуром на всю висоту будівлі вхід, передбачають одномаршеві напівкруглі сходи, які вінчає портал, широкий фриз з картушами, кругле вікно з перемичками та східчастий фронтон з ликом Богородиці, кам'яними різьбленими фігурками святих (Богородиця, Іоанн Хреститель і Терези) та вазонами. Нижній храм повторює контури верхнього з тією лише різницею, що по периметру його оточують крипти-келії.
Замикає внутрішній периметр двоповерховий келійний корпус з широким аттиком, що примикає до храму, та по кутах від храму його вінчають дві симетрично розташовані триярусні вежі-дзвіниці вирішені в тому ж стилі бароко з декоруванням капітелей коринфського ордера, що і святиня. Сама будівля має коридорне планування з одностороннім розташуванням кімнат під напівциркульними та хрестовими склепіннями.
ну і ще кілька пропущених кадрів
Колектив державного музейного заповідника "Кляштор Босих кармелітів" 20 вересня 1931 року
ескіз Яна де Вітте
ну і Наполеон Орда, як же без нього ...
Джерела:
Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища. 
Технічні партнери проєкту: найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
та
хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>> 
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ.
Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Коментарі
Дописати коментар