Спадщина. Маріямпіль. "Місто-фортеця". Експедиція 2018 року.
Як же — місто-фортеця. Тут тобі й палац з замком, і монастир капуцинів, і римська та греко-католицька церкви, і ратуша.
Але не все так гарно як на стенді...
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами! Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
колишній монастир, зараз пенітенціарна установа і попасти на територію — чистий unreal (чесно, ми спробували, поспілкувавшись з начальником оперативної часті)
на початку XX століття
Але в міру його прочитання (стенду) розумієш — містечко, воно як би є, але містечко-привид. Привид минулої величі та краси. Залишилося в "живих" дуже-дуже мало. Від замку — ледве-ледве вгадуються сліди бастіонів і паркові ворота, від палацу — трохи масивної руїни першого (або цокольного) поверху. У монастирі — як ведеться у нас — в'язниця, а римські церкви з ратушею зруйновані, так що і каменя на камені не залишилося ...
Нам фактично залишена тільки історія — заглянемо в неї. Почнемо, як годиться, з назви села. У книзі В. "Капітана" Стецюка "Культурні грона Дністра"читаємо наступне: Під час одного наїзду татар якийсь польський воєвода (каетан) тікав від них на свому коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: "Єзус-Марія!" - і кінь виніс його на берег. На подяку богові воєвода заснував на обох берегах міста Єзупіль і Маринопіль (Маріампіль).
десь тут мав бути правий напівбастіон
В того ж Стецюка знаходимо дані етнографічного загону з Маріямполя: Згідно переказів, які збереглися, є два пояснення назви села Маринопіль. За одним, на території села ще до його заселення відбувалася кривава битва з татаро-монголами. В цій битві ворожі полчища були розгромлені. Всі сподівання ворогів були марними. Вороги не змогли закабалити місцеве населення. Тому поле було назване Марним полем. Пізніше це поле заселили люди та дали назву селу Маринопіль. Друга назва зв'язана із загарбанням Галичини Польщею. Дану територію почали заселяти поляки і євреї. Вони, за переказами, дали назву Marijmpol mjasto (очевидно, Mariampol miasto), що означає "Місто святої Марії". Більш вірогідною є друга назва.
а тут лівий бастіон
паркова брама
Ще до випадку з купанням богобоязненого коня ця місцевість мала назву Боговид, і це певним чином пов’язувалось з язичництвом. А після них прийшли християни — і Маріямпіль і тут не пас задніх. Поселення прославилось своєю чудотворною іконою, відомою з другої половини XVII століття. Якраз у той час коронний гетьман Станіслав Яблоновський гербу Прус III возив цей образ з собою у походи. З ним він побував у Волощині, на Буковині, під Кам’янцем-Подільським (!). Та найбільше прославилась ікона Богородиці під Віднем у 1683 році. З цього часу її почали називати Переможницею. Саме для неї Яблоновський вирішив збудувати храм на березі Дністра і заснувати поселення Маріамполь (тобто «місто Марії») - ось вам ще одна легенда про походження і міста, і назви, на цей раз від релігійних діячів.
Кажуть, що сталося це у 1691 році. Відтоді почались великі прощі до цього місця. У 1737 році образ було визнано чудотворним. Він був прикрашений срібними шатами. В першій половині XX століття образ готували до коронації, але військові події завадили це зробити. До 1945 року ікона перебувала у селі, але пізніше місцеві католики забрали її з собою до Польщі. 10 вересня 1989 року вона була коронована Папою Римським у Польщі. Ось так.
з боку парку
останки стіни, рову та бастіону можна тільки домислювати
Замок, збудований боярином — каетаном, зруйнували татари — звична історія. На його місці польський шляхтич Станіслав Яблоновський у 1691 році збудував новий форпост. Яблоновський також насадив алею, яка збереглася дотепер. Надзвичайно мальовнича. Не дивуючись на сусідство з колонією для злочинців, в ній тиша та безлюддя, а пройтися поміж старовинними деревами — краще, аніж випити пляшку валеріянки. Квітів у алеї — безліч. Сміття трохи менше. Там зараз — меморіал з пам'ятником загиблим у Другу Світову.
вражає товщина стіни
по обидва боки з внутрішньої сторони якісь ходи вниз, завалені сміттям
де це на території, я не знайшов...
З 1742 по 1785 роки у Маринополі існував монастир капуцинів. В 1746 році Яблоновський збудував в Маріямполі заклад сестер святого Вінцента, де діяли школа та шпиталь. Зараз тут знаходиться дитячий будинок. (Це дані етнографічної групи, хоча жіночки біля церкви називали заклад колонією. Судячи зі сторожових веж та високих парканів, дитбудинок тут для дуже цікавих та активних діточок). Наскільки відомо, громада намагається відвоювати у колонії територію.
залишки оборонної складової фортеці краще видно взимку
Монастир та церкву Ви неодмінно побачите: вони в самому центрі села, там пустий, нічим не забудований простір перед ними — стадіон для гусей. Але залишки саме оборонних споруд знаходяться в іншому місці. Проїжджаєте повз сільську лікарню — а там самі побачите все, що залишилося від фортеці. Маріямпільці всю цю місцевість звуть "замком”. Не звертайте уваги на висоту стін з парадного входу, протилежний бік лежить в руїнах.Залишилося небагато, щоправда, можна радіти й тому. Такі відкриття стають все ціннішими. В приміщеннях добре збереглися склепіння. Поруч зі спорудою з масивними воротами простежуються залишки рову. Щоб гарно розгледіти те що зосталось від фортеці, треба приїхати сюди рано навесні, чи вже пізньою осінню, коли зеленка зійде нанівець.
зараз на території колишньої фортеці, не рахуючи останків палацу дві будівлі
сучасні будівлі, нічим не привабливі, ми ж рухаємося до останків палацу
Роман Афтаназі у своїй багатотомній праці відмічає, що Станіслав Яблоновський звів цілий ряд міст і фортець на теперешніх українських теренах і колишньому кордоні з Диким Полем. Пізніше Маріампіль відійшов до його сина Яна Станіслава (1669-1731), а вже від нього — до його сина, брацлавського воєводи Яна Каетана (1699-1764). Саме Ян Каетан Потоцький зафундував в Маріамполі капуцинський кляштор — і він же, єдиний з усіх Янів Потоцьких, в містечко не наїжджав час від часу, а мешкав тут постійно. В храмі капуцинського монастиря його й поховали.
а було колись так
Перша дружина Яна Каетана, Тереза з Вєльгорьских (померла в 1749 році), також фундувала в Маріямполі заклад отців Милосердя св. Вінцента (а Паоло). Нащадків у Яна Каетана не було, тому Маріямпіль дістається його брату Дмитру (помер в 1788 році). Останнім власником маєтку з цього роду був князь Кароль Яблоновський (1807-1885). Близько 1880 року містечко придбав Франтішек Торосєвич і передав Маріампіль своїй дочці Марії (в 1898 році вона одружилася з бароном Марьяном Блажовським гербу Сас, 1858 року народження, власником Новосілки Язловецької). Але і в цих руках поселення пробуло недовго: на початку XX століття барони продали маєток, який пізніше розділили на дрібніші шматки.
За всім цим спостерігав зведений каштеляном Станіславом Яном Яблоновським оборонний замок — укріплений баштами, оточений валами та ровом. Р. Афтаназі пише, що відоме зображення замку з 1730 року, коли він вже був дещо перебудований під палац. Зображення, на жаль, польський історик не наводить. В "Географії Галичини" Евариста Анжея Куропатницького (1786) згадується "чудовий палац" в Маріямполі. Ймовірно, в палаці мешкали лише до початку ХІХ століття. Блажовські жили переважно в язловецькому палаці та в Новосілці.
швидше за все скоро і цей звід чекає обвал
Збереглося кілька світлин палацу, спаленого під час Першої світової війни. З них зрозуміло, що резиденція Яблоновських була типовим, симетричним в плані palazzo in fortezza, хоча й не вражала розмірами. На початок XX століття замок вже понад століття стояв пусткою, використовувався лише як господарчі приміщення. Побоюючись повної руйнації, Блажовські вкрили його новим дахом. А за кілька років розпочалася Перша світова... Під час пожежі завалилося ліве крило замку, а також стропи інших приміщень фортеці. Та все ще були помітні різьблені декорації першого поверху, виконані в XVIII столітті, а в кімнатах ще зберігалися рештки розписів на біблійні та міфологічні теми, геральдичні картуші тощо. До 1914 році так-сяк зберігався навколишній парк зі старовинними липами, які спиляли війська, які квартирували в війну в Маріямполі.
трошки архівного
1988
В міжвоєнний час мури та каземат замку були розібрані до фундаментів й зараз маємо те, що є. Грубо кажучи, та м'яко висловлюючись — фактично нічого. Ось така історія міста-фортеці, міста — привида. На жаль, зараз лише забуття живе в цьому вже невеличкому селищі…
і на останок, не забудьте помилуватись незабутньою панорамою Дністра
Джерела:
http://castles.com.ua/maria.html
https://audiovis.nac.gov.pl/search/
http://andy-travel.com.ua/mariyampil
http://ipress.ua/ljlive/mariyampil_18873.html
https://polona.pl/item/palac-w-mariampolu,NjY4NTI3MzQ/0/#info:metadata
https://kresy24.pl/mariampol-miasto-pojednania/
https://pl.wikipedia.org/wiki/Stanisław_Jan_Jabłonowski
https://franik-new-look.livejournal.com/16814.html
http://www.wikiwand.com/uk/Маріямпіль
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів та багато якого іншого обладнання в Україні
ну як то, так =))
P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!
P R E S S ===>>> 
and support us!
P.S. ПРОЕКТ НЕ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЗБОРОМ КОШТІВ І ПОЖЕРТВ НА РЕМОНТИ, РЕСТАВРАЦІЇ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ ОБ'ЄКТІВ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ, ПРО ЯКІ МИ РОЗПОВІДАЛИ ТА РОЗПОВІДАЄМО У СВОЇХ СТАТТЯХ. Це є прерогативою місцевих органів, громад, громадських об'єднань чи благодійних фондів.
Коментарі
Дописати коментар