Спадщина. Струсів. Палац. Експедиція 2016 року.

Велике село в Теребовлянському районі, колишнє містечко, яке розкинулося на правому березі річки Серет у 28 км від Тернополя. Від Теребовлі - 7 км. Заселили цей п'ятачок землі люди ще за палеоліту, а в XI-XIII століттях тут було давньоруське поселення. Воно й зрозуміло: по-перше, тут гарно, по-друге, затишно і відносно безпечно. Крутий лівий берег Серету був природним заслоном від ворогів. До кінця XV століття цей населений пункт називався Підбогородичне — на честь церкви Богородиці.
В 1434 році село Підбогородичне (або – за іншими даними – Підбогородичин) потрапило у власність Януша Кердея з Оринина.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Назву своє поселення змінило на Струсів на початку XVI століття – за прізвищем нового власника села. Відомо, що над урочищем Чортова Дебра (це – мальовнича місцина зліва від дороги, там зараз – прекрасна відбудована барокова каплиця з критим металом дахом) – так от, у цьому урочищі був укріплений замок. Із заходу містечко захищали від зайд оборонні мури між двома раменами петлі Серету.  Залишки валів та ровів можна простежити тут і дотепер, а рештки кам‘яних укріплень було розібрано ще у ХІХ столітті за наказом тогочасної власниці села. Пішли ці рештки на палац та на високі кам‘яні паркани, яких так багато в центрі села. Більше з історії тут.

В останнього з роду Струсів, галицького старости Миколая Струся (помер в 1627) було дві дочки. Старша, Гелена, в першому заміжжі була дружиною Валентія Олександра Калиновського. В цьому шлюбі мала дочку Зофію, яка у якості приданого при шлюбі зі Станіславом Реверою Потоцьким отримала Струсів. Праправнук Ревери, Станіслав Щенсний Потоцький, перебираючись до своєї нової столиці в Тульчині, близько 1780 року продав Струсів Лянцкоронським. Бездітні Лянцкоронські записали Струсів з навколишніми полями (а.к.а. Панталиха) свому хрестнику Володимиру Баворовському (1825-1901). В кінці ХІХ століття Баворовський продав цю місцевість своєму родичу Юзефу Голуховському (1861-1917). Від нього Струсів успадкувала його дочка Марія (народилась в 1895), заміжня з львівським воєводою Петром Дунін-Борковським (1890-1946).

Тепер після цього калейдоскопу імен спробуємо розібратися, чий же палац ховається за велетенським греко-католицьким храмом в Струсові, посеред старого парку? Палац в стилі класицизму, ймовірно, звели наприкінці XVIII століття Лянцкоронські. Ім'я архітектора не збереглося. Оскільки родинні перекази пов'язували з будівництвом зодчого Франческо Боффо (Francesco Boffo), автора палацу в Чорномині, не можна виключати й версію про те, що споруда виникла набагато пізніше кінця XVIII століття. (Чорноминський палац на Вінниччині зводили в 1810-1820 роки).

Палац з дороги вже не видно. Доведеться обходити греко-католицьку церкву і радянських часів корпуси інтернату, минати пустий — пустесенький басейн і спортмайданчик, і вже там, за деревами... Ну, побачите. Розташована будівля вдало: на невеликому підвищенні.

Вже в часи Баворовських фронтон палацу прикрасив герб родини — Прус II. Парковий фасад завдяки рельєфу був значно вищим за парадний. Диво дивне, та балюстрада палацу, про яку Роман Афтаназі пише в минулому часі (як і взагалі про палац) непогано дожила до XXI століття.

В центрі планування першого поверху був великий салон, від якого тягнулися репрезентаційні кімнати. Всього палац налічував 36 помешкань. В правому крилі розташовувалась домова каплиця.

За подільськими тогочасними технологіями, палац мав опалення (тепло поступало від гарячого повітря через систему труб). Виходи для труб було облаштовано в камінах, декоративних грубках або просто в стінах. Парадні сходи були прикрашені поручнями з кутої бронзи. Все-все дерев'яне, від віконних рам і до двох велетенських креденсів, від столів і крісел і аж до більярдних київ, було виготовлено з ясеня з інтарсіями з рожевого (червоного?) дерева. Крісла в їдальні та кабінеті були оббиті шкірою.

Всі ці відносно скромні інтер'єри змінилися в часи Голуховського. Стіни оббили адамаском (кожна кімната мала свій колір), стелю прикрасили ліпленням, люстри завезли кришталеві. Світла не вистачає? До ваших послуг двометрові канделябри, які стояли на підлозі. З якоїсь іншої резиденції в Струсів навіть доставили старовинний "порцеляновий" п'єц. Один салон умеблювали в стилі Людовіка XV. Практично всі ці розкоші зникли в часи Першої світової, коли струсівський палац було пограбовано.

декілька старих фото

1900

1938

Від палацу каштанова алея вела до парку, котрий розташувався в вигині Серету. Вглиб парку вела липова алея. Через місток понад Серетом можна було потрапити до оранжереї. В парку було кілька клумб, на меншій розташовувався сонячний годинник. Зараз в парку все ще можна побачити кілька старих дерев. Про парк чудово сказав Василь Бурма у книзі "Берегами Серету" (Львів, "Каменяр", 1979): "Серет тут неквапливий, але шумний. Річка робить півколо, повертаючи вправо. На кінчику цього невеликого язика розмістився старий струсівський парк. Років 70-80 тому тут був, мабуть, і справді клаптик раю, та дві світові війни, які спустошливо пройшли по Струсову, понівечили прекрасний зелений масив". 

Джерела:

castles.com.ua

zamky.com.ua

fotopolska.eu

polona.pl

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.