Спадщина. Микулинці. Римо-католицька церква Пресвятої Трійці. Експедиції 2016-2018 років.

в статті використані фотографії з експедицій 2016 та 2018 років...

Навпроти палацу, на одній з ним лінії, височіє римо-католицька церква Пресвятої Трійці. Власне палац та храм є одним архітектурним комплексом.

Місцевий храм, як і замок з палацом, заслуговує на епітет “унікальний”. Це зрозуміло навіть людині, абсолютно далекій від історії, архітектури та краєзнавства. Одразу впадає в очі, що храм завеликий та за розкішний, як для майже сільських Микулинців. Така споруда більш гармонійно виглядала б посеред Львова чи принаймні Тернополя. Що й не дивно, якщо врахувати, що святиню зведено за мотивами знаменитої Гофкірхе — храму при палаці короля Саксонії в Дрездені. Він, до речі, теж присвячений Пресвятій Трійці.

Раніше на цьому місці стояв храм, зведений ще Анною з Йорданів (Сенявською). Його було присвячено св. Анні — небесній покровительці фундаторки. Він простояв недовго та був знищений татарами в 1619 році. По тому на згарищі звели дерев’яну капличку. Її спалили турки під час облоги 1675 році. Одразу по тому, як осман вибили з Микулинців, капличку відновили — християнські лицарі, які воювали з магометанською навалою, потребували духовної підтримки та місця молитви. Пізніше, у 1718 році, тут постав дерев’яний храм на честь Йоана Хрестителя, зведений з міцних дубових колод.

Сучасний мурований храм почали зводити 1761 року (одночасно з палацом) коштом графині Людвіки Потоцької.

Будівництво храму графиня доручила своєму родичеві — графу Августу Фридерику Мошинському (чоловікові онуки). Згаданий пан був не лише родичем, аристократом та високопосадовцем, а й знаним архітектором і масоном.

Архітектуру Мошинський вивчав під керівництвом італійця Ґаетано К’явері — придворного архітектора короля Авґуста III, а загальну освіту здобув у військовій школі в Дрездені. Очевидно, саме дрезденські спогади стали визначальними при створенні нового храму, проект якого архітектор накреслив за мотивами дрезденської Гофкірхе.

Наріжний камінь храму заклав Львівський архиєпископ Вацлав Сєраковський. Як для такого масштабного проекту, будівництво завершили досить оперативно. Вже 1779 року храм освятили. Август Фридерик Мошинський є також автором проекту домініканського храму в Тернополі. Сьогодні це кафедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (УГКЦ). Ліворуч від храму видніє двоповерхова старовина споруда типової монастирської архітектури. Звели її близько 1780 року коштом все тієї ж Людвіки Потоцької для монастиря отців-місіонерів ордену св. Вікентія. У 1785 році австрійська влада закрила всі монастирі на щойно приєднаній Галичині, також і монастир у Микулинцях. Певний час його використовували як притулок для сиріт та убогих калік.

1859 року в храмі сталася пожежа, що повністю знищила дах. Споруду швидко відбудували, але від того храм втратив не менше, ніж від вогню. Зокрема, оцинкованої бляхи вистачило лише на центральну баню, а дах довелося крити ґонтом. Зрозуміло, що таке покриття на «майже королівському» храмі виглядало не зовсім доречно. Святиню привели до ладу лише в 1926-1929 роках. Масштабну реставрацію провели під керівництвом професора Вітольда Мінкевича.

У повоєнні роки храм закрили. Спочатку тут був склад боєприпасів, по тому — зерносховище та склад мінеральних добрив. Вірним його повернули лише під час «пєрєстройкі», наприкінці 1989 року. На той час храм був у досить жалюгідному стані. Наразі проведено ремонт і часткову реконструкцію за проектом архітектора Зеновія Логуша, у ході якої, зокрема, дещо змінили форму центральної бані.

З цією банею, зокрема, пов’язана одна трагічна та надзвичайно романтична пригода, варта екранізації в Голлівуді. Цю історію розповів місцевий краєзнавець Андрій Бабицький:

— Сталося то за окупації, коли німці гнали місцевих євреїв на розстріл. Серед приречених була одна дівчина, дивовижної вроди. Офіцеру, який командував розстрільною командою, стало її шкода. Він підійшов до неї й сказав, аби та втікала, як хоче жити, а він як би не помітить утечі. Та відповіла, що сама не втече, а хай відпустять ще її брата і батька. Офіцер сказав, що брат хай іде, а батько старий і йому вже байдуже.

Втікачі сховалися під мостом, де їх побачив микулинчанин Янко Місевич. Він нишком привів їх до храму, де органістом працював його брат Фелько — чоловік онуки Осипа Шкамбари (бургомістра Микулинців). Фелько йому допоміг сховати втікачів у куполі храму, де ті й залишалися аж до другого приходу радянської влади.

За той час Янко дуже закохався в ту єврейку, тож коли вона захотіла переселитися до Ізраїлю, поїхав услід за нею. Тоді Сталін ще сподівався, що нова країна стане «16-ю республікою СРСР», тож перепон влада не чинила. Хоча дівчина була зобов’язана своєму рятівнику життям, вона врешті відмовила, і Янко переїхав до Польщі, де у нього жив брат.

Красуня та її брат були не єдиними євреями, врятованими Янком Місевичем. Разом зі своїм другом Михайлом Огірком він переховував ще трьох євреїв. Найцікавіше, що криївка була облаштована у будинку, де квартирували німецькі вояки. Серед врятованих був і Леон Кагане, який згодом опинився у США. На запрошення останнього, навесні 1976 року, Янко Місевич гостював у Лос-Анджелесі, де йому урочисто вручили диплом Праведника світу. А от Михайла Огірка з СРСР не випустили.

От така історія храму та його вірян... А ще, поруч із храмом розташовано старовинний католицький цвинтар. Тут можна побачити багато красивих надгробків у вигляді скульптур християнських святих. Впадає в очі білокам’яна фігура сумної дівчини, що сидить на тлі обеліска, вирізаного з червоного пісковику. Це гробівець Мечислава, Марії та Юзефи Реїв.

декілька старих фото

Джерела:

http://credo.pro/2018/02/199678

http://andy-travel.com.ua/mikulinci

http://mapio.net/a/98306262/

https://www.castles.com.ua/myk.html

https://audiovis.nac.gov.pl/obraz/117512/

http://blogi.czarnota.org/totutotam/2017/01/01/mikulince-pw-trojcy-przenajswietszej/

http://rkc.lviv.ua/Mikulinci-pl

Спадщина. Микулинці. Палац. 2016
Спадщина. Микулинці. Палац. 2018
Історія замка та експедиція 2016 року
Експедиція 2019 року — замок

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.