Спадщина. Розтока. Введенська церква. 1759. Експедиція 2020 року.

На Закарпатті, відразу за Подобівцем можна повернути ліворуч у затишну долинку, де за 3 кілометри від центральної дороги розташоване село Розтока. Церква Введення Пресвятої Богородиці, розташована на крутому схилі в оточенні дерев поважного віку, має тільки їй притаманні пропорції та художні деталі.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами! Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

У XVII столітті це була бойківська церква з трьома верхами, що зменшувалися догори ступеневими заломами. Можливо, в 1759 році, згідно з написом на південних дверях, церква набула сучасного барокового вигляду. Вежа з восьмигранною банею має горизонтальне членування. Колись відкритий ґанок перетворено на засклену веранду.

Дерев'яну дзвіницю, типову для закарпатської Бойківщини, збудували біля церкви у XVIII сторіччі. Такі дзвіниці поширені по всій Міжгірщині. За формою і конструкцією вони подібні до дзвіниць сусідньої Воловеччини, але воловецькі значно менші.

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities

У селі розповідають, що заможні господарі Розтоки купили церкву в сусідньому Студеному і, розібравши, перевезли волами через гори, що розділяють долинки двох сіл. За іншим переказом, церкву купили в одному з галицьких бойківських сіл і привезли в нижнє село, але заможні люди з Вишнього Кінця вночі перетягли волами розібрану церкву до своєї частини села.

Збереглися написи, що доносять до нас імена людей, які колись піклувалися про церкву. Це Василь Довганич, що купив у 1709 році ікону Благовіщення від художника, на ім'я Лявіц Китсан, Роман Тяскайло, який “ізробив” образ Богородиці, Ілько Головчин, що вирізав “царські врата”.

Написи на церковних книгах розповідають, що 28 листопада 1797 року почав учити Єрмой Тяскайло, Євангеліє купив Дмитро Рошко 2 червня 1764 pоку, Тріод купив війт Іван Ляхович і дав о. Якову Рутьку та о. Миколі Лешковичу.

З межигірської групи церква в селі Ростока найстаріша і найбільш досконала. Ймовірно, свого часу вона вразила уяву сучасників і вплинула на майстрів, які будували храми в Подобовці, Пилипці, Буковці, Ізках, Торуні та Присліпе. У плані, як і в інших архаїчних закарпатських храмах, її бабинець і неф однієї ширини, і тільки квадратний вівтар трохи вище.

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities

Перше горизонтальне членування церкви Введення - це широке опасання на кронштейнах, яке оточує її з усіх боків. На західному фасаді воно посилено ще чотирьох колонним ґанком. Друге горизонтальне членування - це покрівля опасання, що охоплює також і вежу над бабинцем. Покрівлі нефа і вівтаря як би злиті: перехід від одного зрубу до іншого приховує гонтова обшивка.

Як виявилось, іконостас зараз у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, що розташована на території комплексу "Запорізька Січ" на Хортиці

1970. Гоберман Д. Н. Пам'ятники дерев'яного зодчества Закарпаття.

1973. Логвин Г.Н. Українські Карпати.

Вежа над бабинцем, яка з кожним членуванням по висоті стає вище, увінчана двоярусним верхом вишуканого малюнка. Численні горизонтальні лінії гонтової покрівлі церкви викликають мимовільні асоціації з силуетами вікових ялин. Якщо зі східної сторони храм сприймається досить нерухомим, то з західної, навпаки, він весь - гра мас, яка будується на контрасті великої форми як би єдиних нефа і вівтаря і витонченої вежі.

Страшний суд. Ікона XVIII-XIX ст. Фрагменти. Зараз в новій церкві.

1976. Макушенко П. І. Народна дерев'яна архітектура Закарпаття (18 - початку 20 століття).

1982. Логвин Г.Н. Україна і Молдова.

Царські врата іконостасу

1995-2000. Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. 1995

2000

У 2001 році громада (місцеві мешканці стверджують що іконостас із церкви був вивезений і проданий вихідцями із села, і що вони є сьогодні у лавах депутатського корпусу) продала за безцінь старий іконостас та багато окремих ікон, а кошти використала для обладнання нової дерев'яної церкви, доволі немічної у порівнянні зі стародавньою красунею. Величезну ікону народного малювання «Страшний суд» теж перенесли до нової церкви. Стара Введенська церква залишилася порожньою, покриття дахів було в критичному стані, все реальнішою ставала загроза знищення чудової пам'ятки. Влітку 2005 року майстри з Синевирської Поляни на чолі з Іваном Руснаком перекрили дахи церкви новою дранкою.

погляд на останок...

Джерела:
http://www.derev.org.ua/zakarp/roztoka.htm
https://www.pslava.info/RoztokaS
https://zakarpattya.net.ua/News/149690
https://uk.wikipedia.org/wiki/

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. 

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища. 

Дякуємо всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини та нашого проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина”. 

Підписуйтесь на сторінки проєкту на: 

Patreon 

Twitter 

Telegram 

Instagram 

Технічні партнери проєкту:

найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні  

 та

 

 

хмарне сховище для синхронізації файлів між комп'ютерами, мобільними пристроями та веб-аккаунтом, яке надає користувачам 1 ТБ для зберігання фото, музики, відео, різних файлів і документів.

ну як то, так =))

P. S. A cup of hot, strong coffee won't hurt with our project! Come on! It's only a dollar!

P R E S S ===>>> and support us!