Спадщина. Колодне. Церква Миколая Чудотворця. 1470. Експедиція 2020 року.
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.
Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html
Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.
Дорога до Колодного йде через Грушово-Буштин, звідти – вгору, над річкою Тереблею до Дулова, а там праворуч за кілометр лежить і саме село Колодне. Храму не видно – він показується вже зовсім зблизька, коли в’їхати на міст через невеликий потік, над яким піднімається невисокий горб з двома патріархами-дубами по краях і церквою між ними. Літературна традиція відносить її побудову до XVI століття. Після дослідження (в 1963 році) живопису, виконаного під час ремонту храму в XVII століття, можна сміливо вважати, що церква в селі Колодному – одна з найстаріших на Закарпатті.
Безперечно, основний зруб у вівтарі до склепіння, а в нефі та бабинці до залому належать до XVI століття. У XVII столітті, скоріше в другій половині його, було перероблено завершення башти, яка до аркади цілком схожа на башту в Середньому Водяному. Немає сумніву, що саме храм у Колодному, як найбільш довершений з мистецького й архітектурно-конструктивного погляду, був прототипом для храмів без верхів і з однією баштою над бабинцем. Згодом вінчання башти змінюватимуться під впливом готичної або барочної архітектури, але основний прийом композиції лишиться незмінним.
Ми мали уявлення про поганий стан збереження розписів в середині храму, але, не настільки. Те, що чекало нас попереду, назвати можно тільки жахливим =(. Майже зібрати пил і не пошкодити розписи припускаємо що неможливо. Порівняйте те що ми побачили в 2020 році з фотографіями (не нашими) в статті про попереднє відвідування (посилання наприкінці статті)...
Споруда рублена з величезних дубових колод завдовжки близько дванадцяти метрів, бо бабинець і неф – однієї ширини, як у церкві в Лужа-нах. Усі три приміщення перекриті рубленим склепінням, а над бабинцем, поверх стелі поставлена висока каркасна башта-дзвіниця. На почорнілому дубовому зрубі апсиди збереглися первісні віконця круглої і хрещатої форми, які бачимо на малюнках церков, у рукописах та на іконах XIII – XV століття. Покрівля опасання на рівні залому зрубу бабинця і нефа переходить у дах апсиди, нижній край якого знаходиться на одному рівні з опасанням.
Над стрімким дахом апсиди підноситься нерозчленований дах нефа і бабинця, з якого виростає стрункий стовп-башта з підсябиттям та відкритою аркадою в завершенні. Храм невеликий, але його силует надзвичайно монументальний. Цього досягнуто тонко знайденими пропорціями мас, їх членуванням, а також фактурою дерева і особливо дивної за рисунком ґонтової обшивки. Західний фасад після перебудови в XVII столітті набув мальовничого виду завдяки ґанкові на різьблених стовпах і галереї обходу на бабинці. Глибока тінь обрисовує оригінальної форми стовпи й арки, двохярусний ритм яких надає споруді світського привітного вигляду.
Інтер’єр нескладний, лаконічний. Все в ньому доцільне: і маленькі хори, і вирізи в бабинці, і гарні стасидії – лави для старих та поважних громадян. Стіни і стеля нефа та вівтаря розписані. Декоративне багатство доповнюють різьба й живопис іконостаса. Він стриманий, але виразний, декоративний, побудований на зіставленні гарячих червоних, ніжних синіх і вохристих кольорів, які дивно гармоніюють з позолоченою різьбою. Найстаріший живопис у вівтарі – другої половини XVII століття.
360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті
Окремі сюжети, як і в розписах Середнього Водяного, розділені орнаментами, але в Колодному – не вазон, а виноградна лоза. Колористичний лад інтенсивних тонів – червоного, синього і вохри – якнайкраще пасує до стриманого інтер’єра. В 1737 році іконостас оновлювався, про що свідчить напис на звороті царських врат: «Поновленіє сих двер року божія 1737, місяця ноєврія Ілія маляр Хуски». Це доводить, що іконостас зроблено десь коло середини XVII століття і що Хуст був тоді досить значним мистецьким осередком на Закарпатті.
Архівні фото з pslava.info
1968. Логвин Г.Н. По Україні.
1970. Гоберман Д. Н. Пам'ятники дерев'яної архітектури Закарпаття.
1982. Логвін Г.М. Україна та Молдова.
1983. Адам і Єва. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст.
1987. Titus D. Hewryk Masterpieces in wood: houses of worship in Ukraine. – New York, 1987, № 177.
1992. Сирохман М. Церкви України: Закарпаття
Розписи в наві виконані пізніше, можливо, наприкінці XVIII століття їх зробив «почесний громадянин Антоні Валі», ближче нам невідомий, але, очевидно, освічена людина, бо напис, який ми щойно навели, зроблений латинською мовою. В манері письма відчуваються вже повіви класицизму, тому вони не дисонують із строгими ренесансними по духу розписами вівтаря і добре пасують до нескладного інтер’єра.
1996. Сирохман М. Церкви України: Закарпаття
2005. Тарасов С. Моя Україна.
2005. Автор не вказан, але є подібність з фото Сирохмана...
2009. “Закарпаття online”.
стаття про попередне відвідування 2016 року тут =====>>>>>
Джерела:
Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції і існування блогу та файлосховища.
найпрофесійніший сервіс з ремонту квадрокоптерів в Україні
ну як то так =))
Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки ...
Логвин Г.Н. По Україні. 1968.
https://www.pslava.info/KolodneS_CerkSvMykoly_1968PoUkrajini,118383.html
Коментарі
Дописати коментар