Спадщина. Новий Биків. Садиба барона Мейендорфа. Експедиція 2017 року.

Новий Биків. Селище на лівому березі річки Супій у Бобровицькому районі Чернігівщини.

Про засновників села є легенда, що після зруйнування Катериною II Запорізької Січі козак Бик зі своїми синами вибрав мальовниче місце на правому березі Супою й поселився там. Через деякий час сини не вжилися з батьком і переселилися на лівий берег річки. Там, де жив старий Бик, утворилося село Старий Биків, а де його сини – Новий Биків. Є й інша, але схожа версія. В сім’ї Бика було двоє синів. Коли настала пора одружуватися одному з них, його переселили на другий берег річки. А на правому залишився хазяйнувати старий батько Бик, на лівому – молодий Бик. Там, де жив батько, село дістало назву Старий Биків, а де жив молодий – Новий Биків.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою.

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!

Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Все б нічого, але в джерелах Новий та Старий Биків згадуються значно раніше, за 2 століття до цього. Старий Биків згадується в письмових джерелах з 1564 року, Новий Биків – 1621 року.

На території Нового Бикова виявлено кургани епохи бронзи (II тис. до н.е.), городище часів Київської Русі. В Княжу добу, це було одне поселення і тут існувало укріплення князя Юрія Семеновича Рожиновского у якого в 1592 році за причетність до козацького повстання під проводом Косинського польський король Сигизмунд I відібрав землі.

В 1620 році король віддає староство Переяславське Волинському воєводі, князю Івану Заславському, з місцями Яготин і Гельмязів, а при короні утримує містечка Березань, Биків, Яблонов, Миргород і передає їх задля управління своєму наміснику Івану Чернишевскому. Через пів року «слободи та землі Київські, які перебувають за Дніпром, наново осаджені, тобто, містечка Березань, Биков, Яблонов, Миргород, з хуторами та селищами, і слободам які до них належали…» було віддано в управління королівському комірнику Варфоломію Обалковскому. От саме з цього часу поселення, що знаходилось на лівому березі Супою отримало назву Новий Биків, а село на правому березі назвали Старий Биків.

На території села Новий Биків є пам’ятники архітектури – садиба барона Мейендорфа, яку ще чомусь називають замком, та Успенська церква, збудована в 1801-1804 роках на замовлення гетьмана України К.Г. Розумовського (про яку буде окреме оповідання). Садибу збудував барон Микола Єгорович Мейендорф (1835-1906), учасник Кримської та Турецької (1877-1878) воєн, начальник 13-ї кавалерійської дивізії, генерал від кавалерії, генерал-ад’ютант. Збудував ближче до кінця 19 століття, тобто вже в досить поважному віці. Це була літня резиденція барона, де він мешкав разом з родиною. Микола Єгорович належав до дуже древнього прибалтійського дворянського роду, з якого вийшло безліч військових та державних діячів імперії. Помер у Франції. Одружений був на Олександрі Миколаївні Протасовій (1842-1922)

Повернемось до маєтку. Це двоповерхова будівля в стилі неоготики, прикрашена декоративною вежею. І далі частково наведемо інформацію зі статті жительки села Єременок Галини Іванівни:

“Коли барон помер, баронеса вирішила його поховати в склепі, на цвинтарі біля церкви. Його везли поїздом до станції Бобровиця, а від вокзалу несли люди від села до села і так до Нового Бикова. Поруч із труною йшов його кінь, в якого, за переказами, текли сльози.

Був зроблений склеп в лівому кутку цвинтаря з північно-західного боку. Оскільки барон був відзначений нагороди золотою зброєю з написом «За хоробрість», то і зброя була при ньому.

Золота зброя вабила нечистих на руку людей: було вчинено пограбування. Через деякий час знову вдерлись грабіжники та викрали метал, яким була обкована домовина. І тоді дружина перепоховала барона. Але де – невідомо… В шкільному музеї зберігається надпис з надгробної плити Мейендорфа...

...Родина барона була освіченою, культурною. Його дружина за фахом була медиком і часто-густо допомагала мешканцям села, безплатно лікувала їх. Вони мали надзвичайно велику, як на той час, бібліотеку. Шафи, в яких зберігались книги, забрали до школи, а потім перенесли й в нове приміщення, яке відкрилося в 1972 році. В них зберігали хімічні реактиви. Згодом, десь після 2000 року, їх викинули та спалили в шкільній топці. До речі, шафи були виготовлені із твердих порід дерев, гарно різьблені, з заскленими віконечками...

… коли наближався буремний 1917 рік, хазяйка відчувала, що мають відбутися зміни в суспільстві та передала землі пану Протасову. Цінні речі забрала з собою і переїхала до Києва. Залишки речей розтеклися по деяких будинках Нового Бикова. Після Жовтневої революції селяни розібрали поміщицьку економію барона Мейендорфа. В післяреволюційний період замок перетворили на житлові приміщення. Було декілька квартир. Східці, які ведуть на другий поверх палацу, залишились і до цього часу. Нащадки Меєндорфів нині живуть в Австрії”.

Деякі джерела говорять, що власником замку та фундатором цукрового заводу був барон Мейендорф Микола Богданович (Феофілович). Так, такий барон був, теж досить відома особистість, учасник білого добровольчого руху, що емігрував за кордон, закінчив Паризьку академію мистецтв та став відомим іконописцем. Залишив після себе велику культурну спадщину. Оперують тим, що в журналі губернського зібрання за 1907 рік власницею маєтку була Н.О.Мейендорф, а якраз у Миколи Богдановича й дружина була Ніна Олександрівна, в дівоцтві Асєєва, дочка тамбовських дворян.

зазирнемо в середину через розбите вікно... кажуть, що збереглись сходи на другий поверх, але ми тут їх не побачили... на жаль...

Але чомусь ніхто не співставив дати. Ніна Олександрівна народилась 1896 року, і на 1907 рік була 11-річною дівчинкою, жила в Тамбові з батьками та гралась в ляльки. Так само й Микола Богданович, роки життя якого 1887-1969, не міг заснувати в 1896 (чи 1898) році цукровий завод. Ось так і з’являються та поширюються фейкові легенди. А ось у Миколи Єгоровича Меєндорфа було два сини, Дмитро та Олександр, відповідно 1880 та 1881 років народження, можливо ця невідома Н.О. була дружиною когось з них, і маєток перейшов у спадок.

Ще декілька кадрів від "Україна Инкогніта", які скоріше за все зроблені до весни 2021 року...

Джерела:

https://ukrainaincognita.com/mista/novyy-bykiv-maietok-meyendorfiv

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проєкту. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка.

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проєкту: на експедиції та існування блогу та файлосховища.